Правки Конституції. Друга серія
Якби у нашої Верховної Ради був власний герб, найкращим зображенням для нього стала б змія, що кусає себе за хвіст. Бо випадки, коли український парламент сам себе ставить у незручне становище (для прикладу — ухвалюючи взаємовиключні постанови), в його новітній історії далеко не поодинокі. З найсвіжішого — вчорашнє внесення чергових змін до Конституції. Власне, з огляду на вступ у дію з 1 січня 2006 року політичної реформи, ці зміни так чи інакше треба було вносити. Однак навіщо, питається, в такому разі 15 грудня парламент ухвалював постанову, якою «доручив» Кабінету Міністрів до 31 грудня нинішнього року видати текст оновленої (згідно із внесеними Верховною Радою «реформаторськими» змінами) Конституції? До того ж мільйонним накладом, профінансувати який, природно, має Державний бюджет.