Сліпий жереб календаря призвів до того, що перше коло чемпіонату, як і весь турнір навесні, завершується так званими дербі. І хоча протистояння команд Харкова, Дніпропетровщини та двох незмінних претендентів на «золото» суттєво відрізняються за масштабами, проте вони ідентичні за внутрішнім підтекстом. Оскільки матчі «Шахтар» — «Динамо» та «Кривбас» — «Дніпро» відбулися вчора, то у вихідні в епіцентрі уваги була «столиця» Слобожанщини.

Цього дня з пересторогою очікували i ті, хто збирався святкувати, i ті, кому слід було забезпечувати громадський спокій. Напруги додавали нещодавні зіткнення (15 жовтня на Хрещатику) між прихильниками вітренківської ПСПУ й прихильниками реабілітації воїнів ОУН-УПА. Тож святкування річниці Жовтня у 2005-му, судячи з усього, не обіцяло нічого доброго. Особливо з урахуванням наближення парламентських виборів, коли для піару будь-які засоби гарні.

Судячи з численних дзвінків у редакцію, далеко не всі читачі «УМ» обізнані на тому, за що і як конкретно голосували народні депутати минулого четверга о 13:27, але всі розуміють: парламент ще раз показав, як «страшно далекий він від народу». Після того як Верховна Рада не підтримала в другому читанні урядові поправки №№27-35 (Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (щодо дотацій місцевим бюджетам для забезпечення виплат зарплати та інших першочергових видатків; №8156), нардепи, причому не тільки нинішнього скликання, матимуть змогу отримувати пенсії від 12 тисяч гривень і вище. Це стало можливо після того, як чинним парламентаріям почали платити підвищену зарплатню, як і міністрам, і вони «прив'язали» свої пенсії саме до заробітної плати. Сьогодні «УМ» подає перелік фракцій та окремих депутатів, які поставили власний добробут значно вище за рівень життя пересічних українців. З одного боку, законність тут дотримана: ті, хто не голосував за «поправку Пинзеника», кажуть, що це означало «несправедливі обмеження» окремої категорії громадян, тобто високооплачуваних депутатів. З іншого боку, в цьому контексті варто поговорити принаймні про совість. А ще — про додаткове навантаження на держбюджет.
Про логіку й мораль такого рішення ВР ми розмовляємо з народним депутатом Миколою Кульчинським — членом профільного Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, єдиним представником фракції «Наша Україна» в цьому комітеті, головою полтавської міської організації НСНУ.

Завтра в Азербайджані тамтешня опозиція планує розпочати «помаранчеву революцію». Її можна ототожнити з українською не лише через колір, який обрав для своїх прапорів та інших агітаційних атрибутів опозиційний блок «Азадлиг» («Свобода»), а й через спосіб проведення — опозиціонери, натхненні подіями в Україні річної давності, обіцяють винятково мирні акції протесту, виступаючи проти фальсифікації парламентських виборів. Згідно із попередніми офіційними даними, у результаті недільного голосування до парламенту (а це 125 депутатських місць) потрапить 64 депутати від пропрезидентського блоку «Новий Азербайджан» (серед них дружина президента країни, яка набрала майже 95%), лише п'ять — від «Свободи» (серед них — жодного опозиційного лідера), а решта переможців — це представники партій, лояльних до президента Ільхама Алієва.

Через тисячі років нам відома до дрібниць історія біблійного народу — завдяки образу Пасхи, Виходу з краю рабства. Детальний опис Виходу з року в рік передається наступним поколінням. Дітей навчають переживати цю подію так, ніби сталася вона за їхньої пам'яті. Бо це акт не так історичний, як духовний, що свого часу може відбутися з кожною особистістю, з кожним народом. Українцям більш відома новозавітна Пасха — Великдень. У ХХ столітті це свято набуло особливої символічності, коли після традиційного великоднього вітання люди промовляли: «Христос воскрес — воскресне й Україна!». І яким би страшним і грішним не було для української нації минуле, вона вийшла з нього живою. Трагедії назавжди залишаться у пам'яті народу зарубцьованою раною. Але «клеючою речовиною» нації, її стрижнем і рушієм у майбутнє є зафіксований в історії й культурі хід до свободи — тернистий і, все ж, неминучий.

На чемпіонський двобій у суперважкій категорії за версією WBC між українцем Віталієм Кличком та американцем Хасімом Рахманом ми очікували ледве не рік. Він планувався на квітень, потім — на липень і вересень, нарешті дату призначили на 12 листопада. І ось дуель знову перенесена. Причиною стала травма правого коліна, отримана 34-річним Кличком у восьмому раунді спарингу в четвер увечері. Два дні команда Віталія намагалася зробити все можливе, аби українець таки вийшов на бій із Рахманом. Але навіть зі спеціальним бандажем він відчуває біль, що не дозволяє йому діяти на повну потужність.

Україна знову опинилася під пильним оком іноземних фахівців уже як «пацієнт». Світовий банк досліджував у нашій країні ринок праці, аби допомогти українському уряду подолати проблему зайнятості населення. Відтак фахівці Світового банку під час дослідження дійшли не надто втішних для нас із вами висновків: незважаючи на відносно низький офіційний рівень безробіття, ринок праці в Україні перебуває у стані застою, а робочу силу використовують не ефективно, а тому й продуктивність праці низька. Про це йдеться в офіційному звіті Світового банку, який днями оприлюднили українським журналістам знані закордонні спеціалісти. За словами Яна Рутковскі, провідного економіста Управління економіки розвитку людських ресурсів Світового банку, керівника групи з підготовки дослідження, ринок праці в Україні перебуває у депресивному стані через обмеженість «нового» приватного сектору економіки, який представляє малий та середній бізнес. «Це пояснюється несприятливим інвестиційним кліматом, який обумовлений великими ризиками, втратами та перепонами, що заважають підприємницькій діяльності», — каже пан Рутковскі. Тому більшість економічно активного населення працює на державних підприємствах, де «роздутий» штат і відносно невисока зарплата, як правило, означають невисоку продуктивність праці. До того ж це означає, що нова хвиля звільнень і безробіття — ще попереду. Недаремно ж, до речі, серед «бюджетників» популярний жарт: «Якщо держава думає, що вона нам платить гроші, то нехай думає, що ми працюємо» — мовляв, яка зарплата, така й робота.

Таких унікальних багатоповерхівок, зведених за спеціальним проектом, поки що немає у жодному містi України, окрім Черкас. Адже будинок повністю пристосований для проживання в ньому родин із дітками, що мають особливі потреби. Як розповів «УМ» Анатолій Овчаренко, заступник начальника управління капітального будівництва Черкаської облдержадміністрації, у цьому будинку, зведення якого почали ще в 1996 році, усе продумано до дрібниць — тут сучасні просторі квартири, де немає порогів, широкі коридори, спеціальні ліфти та спуски, щоб зручно було пересуватися на інвалідних колясках. Вартість будівництва цієї споруди становить приблизно 14 мільйонів гривень, 10 з яких профінансовано з Держбюджету, свою частку внесли в будівництво міський та обласний бюджети, а також Черкаська обласна спілка сімей із дітьми-інвалідами.

Міністерство праці та соціальної політики знову підбиває підсумки своєї роботи — цього разу за останні вісім місяців. Міністр праці Іван Сахань (який, до речі, вже обіймав цю посаду в 1998 році) констатує: одним із нинішніх головних завдань уряду є підвищення рівня оплати праці. І хоча, за офіційними даними, за 8 місяців цього року (в порівнянні з аналогічним періодом минулого року) номінальні доходи населення зросли на 44,2 відсотка, а реальні — на 24,4, і середня зарплата становить понад 750 гривень, усе ж достатки українців далекі від бажаних. Це визнає і міністр праці, зазначаючи, що в Україні 10 відсотків працюючих (а це близько мільйона людей!) отримують зарплату нижчу від мінімальної. Заробітки ж третини українців не «дотягують» до прожиткового мінімуму.