У понеділок у токійських книгарнях з'явилася збірка сучасної української новели. До антології увійшли твори 16 письменників: Юрія Винничука, Володимира Даниленка, Богдана Жолдака, Євгенії Кононенко, Світлани Пиркало та інших. Усі ці оповідання раніше були надруковані в антології сучасної української новели «Квіти в темній кімнаті», упорядковував яку Володимир Даниленко. Щоправда, та збірка була вдвічі товщою за свою японську послідовницю: у «Квітах...» були представлені 46 новел 33 авторів.

Що робить жінка, коли їй погано? Діана Клочко, екс-бренд-менеджер видавництва «Кальварія», а нині співробітниця нового видавництва «Дуліби», наприклад, створила омріяну книжку. Вона так і сказала на презентації: «Ця книжка витягла мене з депресії». Що можна очікувати після таких слів? Жіночу мелодраму з хепі-ендом? Монолог у психоаналітика, названий романом? Злу сатиру на колишніх друзів? Ніколи не вгадаєте — Діана зробила альбом-путівник по маленьких містечках і славних селах «Битий шлях, або Україна, якою ми її любимо». Вона каже, що в маленьких, непафосних, патріархальних «населених пунктах», або елегантно — «зажоп'ях», зберігається наша груба, не заформалізована історія, всі наші перли і вся не глянцева, але непроминуща краса українського народу.

...Уламки цього особливого снаряда лежать на столі в кабінеті начальника штабу Івана Загайка. Поруч розкладена газета, досить пошкоджена, але цілком придатна для того, щоб побачити заголовок, рекламу, фото та текст окремих матеріалів. Назва видання — Berliner illustrierte Nachtausgabe, дата — від травня 1941 року.

Безрукому та безногому інваліду зі спотвореним обличчям, який пару місяців тому став просити милостиню в людних місцях Чернігова, подавали добре. Повз нещасного не можна було пройти без співчуття. І ніхто з тих, хто кидав свої копійки у мисочку жебрака, навіть не здогадувався, що він — раб, якого викрали, а потім катували, примушуючи просити милостиню.

Уперше в Черкаській області порушено кримінальну справу за статтею 150 Кримінального кодексу — експлуатація дітей. Відповідати за нею доведеться приватному підприємцю із міста Звенигородка. Цей дядько приїхав на територію місцевої школи-інтернату, де гуляли діти, і запитав, чи хоче хтось заробити грошей. Контролю за учнями в інтернаті не було, отож двоє 13-річних хлопчаків згодилися поїхати з чоловіком, який обіцяв заплатити за роботу по 10 гривень.

Це трапилося дев'ять місяців тому в одній із багатоповерхівок по вул. 1-ї Гвардійської армії у Чернігові. Нічну тишу сонного двору прорізав пронизливий дівочий крик: «Рятуйте!» Запізнілі перехожі почали озиратися. Один із них помітив, як на балконі восьмого поверху, тримаючись за раму, висить дівчина. Мить. І вона впала на землю. Коли до дівчини підбігли люди, вона ще була живою. Двоє хлопців, які опинилися першими біля нещасної, до приїзду «швидкої допомоги» намагалися якось полегшити її страждання. Дівчина була у халатику на голе тіло. Її намагалися прикрити курткою. Один із рятівників навіть спробував дати їй горілки, щоб зігріти. Постраждала ще була при свідомості. Вона встигла сказати, що її згвалтував сусід Вітя. Ілоні П. було лише 15 років. Лікарі були безсилі врятувати їй життя після падіння з такої висоти... Дівчинка померла по дорозі до лікарні.

Майже три кілограми макової соломки вилучили цими вихідними співробітники Управління боротьби з організованою злочинністю УМВС України у Волинській області. Оперативну закупівлю убозівці провели у селі Звірів Ківерцівського району i затримали 51-річного безробітного. Як з'ясувалося, чоловік уже давно «заробляв» наркоторгівлею, а його клієнтами були не лише односельчани. За згубним зіллям приїжджали як з Луцька, так і з Рівного.

Справжньою проблемою для черкаських правоохоронців стали добропорядні пенсіонери, котрі вирощують на своїх городах мак та коноплi. Коли ж їх ловлять за руку, то вони, не моргнувши оком, божаться міліції, що люблять коржі з маком і обожнюють полотняні сорочки.

Ініціатива, як відомо, — річ, за яку карають. Але співробітники Роменського міськрайвідділу міліції, лейтенанти — оперуповноважений Д. та дільничний інспектор С.— таку прописну істину забули. Отож без будь-якого розпорядження керівництва якогось дня вирішили перевірити присадибні ділянки людей стосовно яких-небудь правопорушень. Раптом хтось мак посіяв або ще щось?

Коли ми говоримо про національну кухню, то згадуємо переважно застряглі у зубах штампи на зразок «російські пельмені» (хоча насправді пельмені — це китайський винахід), «італійська піца», «іспанська паелья», «грецька мусака», «німецький айнтопф» тощо. Звісно, коли йдеться про Україну, то всі дружно згадують борщ і вареники, забуваючи, що українська кухня, як і будь-яка інша, настільки різноманітна й цікава, просто ми призабули дещо з того, що готувала нам, скажімо, в дитинстві бабуся. Замотані щоденною круговертю, ми ввечері поспішаємо у супермаркет, щоб купити напівфабрикати чи готовий салатик із прострочених продуктів. Раз на тиждень, у вихідні, ми стаємо зразковими господинями і готуємо традиційний борщ, по великих святах — голубці чи крученики, у відпустці, якщо ми не на морі і не зайняті важливішими справами, — ліпимо вареники. Це з нашого, рідного, українського. А на загал ми призвичаїлися готувати «інтернаціональні» «швидкосуп» із пакетиків, макарони із сосисками, забивати свій і шлунки своїх домочадців гамбургерами та піцами, і скоро наші діти не знатимуть, що ж їли їхні предки, коли фаст-фудiв у планах не було.