Він був найсильнішим із нас, сучасників. Він був найвідомішим із нас. У цьому з ним міг сперечатися хіба футболіст Андрій Шевченко. Але саме боксер Віталій Кличко був українцем номер один за величиною ореолу світової слави. Адже його «сфера діяльності», на відміну від футболу, розповсюджувалася на Сполучені Штати — країну, не підкоривши яку, не можеш вважатися великим спортсменом. Віталій підкорив. І став першим білошкірим боксером — чемпіоном світу в суперважкій вазі за найпрестижнішою версією WBC. 24 квітня 2004 року в переповненому лос-анджелеському «Степлз центрі» він технічним нокаутом переміг південноафриканця Коррі Сандерса й посів трон, звільнений великим британцем Ленноксом Льюїсом, якому, за великим рахунком, насправді й не поступався. Після цього український Доктор Фауст, або ж, як ще називають Віталія, Залізний Кулак, провів лише один бій — 11 грудня 2004-го захистив титул у протистоянні з Денні Уїльямсом. Певно, саме цей поєдинок стане для Кличка-старшого останнім у його професійній боксерській кар'єрі. Адже вчора 34-річний боєць оголосив про свій відхід із великого спорту.