Сподівання на сенсацію лопнули, як мильна булька. Тема повернення Оксани Білозір у велику політику була заявлена стрижнем учорашньої прес-конференції, на яку ЗМІ чекали протягом чотирьох місяців. Однак усі намагання журналістів отримати відповідь на запитання про те, чим або ким була викликана тяжка й тривала хвороба Оксани Володимирівни, так і залишилися без відповіді. Причини і наслідки історії з отруєнням екс-міністра ще вивчає СБУ.

У політичному житті України — затишшя перед бурею. Відгриміли найбільш резонансні з'їзди, партії завмерли в очікуванні: ще мить — і вдарить гонг. Наприкінці наступного тижня виборча кампанія, яку ми вже давно вважаємо розпочатою фактично, стартує де-юре. І знову прокотиться Україною хвиля партійних форумів, на яких вирішуватиметься доля не лише окремих кандидатів, партій, блоків і майбутнього парламенту, а й наша з вами. Адже у 2006 році повноваження Верховної Ради, вперше обраної за суто пропорційним принципом, суттєво збільшуються: завдяки політреформі вона буде наділена не лише законодавчою владою, а й правом формувати владу виконавчу. І вершитимуть її долю, як очевидно вже зараз, лише кілька основних гравців.

Книзі «Інтернаціоналізм чи русифікація?», яка стала маніфестом українських «шістдесятників», виповнилося 40 років. Це був український внесок у корозію комунізму, закладений ще до Празької весни і тим більше задовго до польської «Солідарності». Позавчора на вечорі в Українському домі знаний культуролог Михайлина Коцюбинська розповіла, як передруковувала перші примірники Дзюбиної праці на цигарковому папері — 10 аркушів під копірку могла вмістити якась портативна машинка «Ятрань» — і, передаючи одну з копій за кордон, вже продумувала, що треба говорити на допитах у КДБ.

— Я вживаю вислів «Помаранчева революція» цілком спокійно. Пригадую собі дискусію з німцями, котрі дивувалися, чому ми послуговуємося саме цим визначенням, мовляв, у «помаранчевій» команді люди з тієї самої кадрової «колоди», хіба що трошки перетасувалися. Проте для мене це була революція духу — невидима в бюрократичних коридорах і державних структурах, але видима на рівні духовних феноменів.

Об'єднавчий собор Української православної церкви (Київський патрiархат) та Української автокефальної православної церкви був призначений на 19 листопада цього року. Все ніби йшло за планом — відбулося по кілька внутріцерковних зібрань, обговорення в парафіях, єпархіях, спільні міжконфесійні збори. І раптом — цинічна заява «ревного об'єднувача», одного з ініціаторів «планового» і «прискореного» злиття церков, митрополита Мефодія (Кудрякова): «Об'єднання не відбудеться...». Винні, мовляв, УПЦ КП і нова українська влада, яка «не звертає уваги на потреби віруючих». Знову напівправда, бруд і марнота, спрямовані, як видно, на одне: спотворення й пониження ідеї єдності.

Минулого тижня в Ізраїлі перебувала російська офіційна делегація у складі 20 осіб на чолі з представником президента РФ у Південному федеральному окрузі Дмитром Козаком. Головною метою візиту був обмін досвідом із протидії тероризму, повідомила агенція РІА «Новості». В рамках візиту відбулася низка офіційних зустрічей, відвідання навчань спеціального антитерористичного підрозділу, ознайомлення із заходами безпеки в аеропорту імені Бен-Гуріона.

Дотепер невідомо, хто убив Василя Гродникова, позаштатного автора найвідомішої білоруської опозиційної газети «Народна воля». Тіло журналіста з важкою травмою голови було знайдено 18 жовтня в його квартирі в містечку Заславлі, що поруч iз Мінськом. Однак убивці не просто не знайдені — їх досі навіть не шукають.

Так прокоментував, прочитавши цю розповідь, науковець Національного аграрного університету, відомий фітобіолог Володимир Біленко.
— Нині тішить те, що надворі листопад, отож ніхто не кинеться стрімголов до лісу за мухоморами... А ці гриби означено, по-перше, в ботаніці як смертельно отруйні, по-друге, в лікарській ботаніці як лікарські рослини.

Історія — це наука, яка не лише розповідає про те, що було колись і давно припало пилом, вона також формує уявлення людини про себе. У недалекому минулому історію безбожно перекручували, бо вона була чинником ідеологічного виховання. Сьогодні ж, з приходом демократії, історія стала багатозначною. Ким насправді були воїни УПА, козаки, Хмельницький — героями, борцями за незалежність чи, може, звичайними розбишаками? За такі «роздуми» вчитель, який прагне виховати патріотів зі своїх учнів, може просто поставити двійку. Допитливий учень більше не буде ризикувати балами, у нього зменшиться довіра до вчителя та предмету, але питанння нікуди не зникне. З часом з нього може вирости ще один деміфологізатор типу Бузини.

Останньою публічною промовою Президента Віктора Ющенка наразі є його виступ на з'їзді «Народний союз «Наша Україна». Помітну частину свого півторагодинного спічу глава держави присвятив темі, далекій від партійного будівництва, але дуже важливій для зміцнення української національної самосвідомості та пам'яті, — Дню пам'яті жертв голодомору та політичних репресій, який цього року припадає на 26 листопада.