Свято Ханука — це відзначення перемоги незначної єврейської спільноти над великою армією греків у війні за свободу, аби не принижували єврейських традицій, віри і самого народу. Релігійний сенс свята розкривається у дивi світильника та ритуальної олії до нього. «Коли в час повстання греки зруйнували єрусалимський Храм, євреї, бажаючи запалити храмовий світильник Менору, віднайшли в руїнах тільки один маленький глечик священної олії.

На території Києва є понад 10 архітектурних і археологічних заповідників (деякі з них — міжнародного значення, під охороною ЮНЕСКО). Найбільшою небезпекою для стародавніх споруд у столиці є ризик зсуву грунтів, підземні порожнини. Але не менш небезпечні й недолiки гідроізоляції старих стін, застарілі водогінні комунікації, які можуть спричинити знищення цінних пам'яток історії. Споруда, про яку йтиметься, є другою за своєю унікальністю в Національному заповіднику «Софія Київська». Головна її цінність — 800 квадратних метрів оригінальних фресок XII століття. Для тих, хто цікавиться історією столиці, цих вiдомостей достатньо, щоб здогадатися: йдеться про Кирилівську церкву.

Білявка («в законі» і без, позаяк у житті актриса також надає перевагу штучному для неї «блондинистому» кольору волосся) Різ Уїзерспун воює з папараці. Причому наразі не так із гуртом нахабних фотографів, як конкретно з одним із представників цієї безсовісної щодо знаменитостей професії. Різ сповнена рішучості якщо не засадити Тома Уоллеса у в'язницю, то принаймні здерти з нього чималий штраф.

Мобі нас покидає. Один із найкращих «електронних» музикантів початку тисячоліття вирішив податися в космос. Власне, від цього дивного хлопця всього можна чекати: самі подумайте — затятий вегетаріанець (Мобі не те що м'яса, а навіть яєць не їсть), палко віруючий християнин із дипломом філософського факультету, людина, яка змушує божеволіти мільйони меломанів, — при цьому залишається неймовірним скромнягою... Словом, колоритна фігура. До всього цього можна додати, що 40-річний (а хто дасть?!) музикант є фанатичним поборником екологічної чистоти — за будь-якої нагоди Мобі, він же Річард Мелвілл Холл, намагається уникнути поїздок на автомобілі, аби зайвий раз не забруднювати атмосферу шкідливими викидами. А от космічні кораблі він, судячи з усього, вважає екологічно безпечними. Інакше навряд чи наважився б придбати квиток на політ у космічні простори.

Телевізійні реаліті-шоу на кшталт «За склом» усе ще залишаються популярними. Як і розіграші учасників телесюжетів. А якщо два таких «проекти» з’єднати в один... Що з цього вийде, найближчими днями побачать глядачі британського «4-го каналу». Адже саме ця телекомпанія влаштувала нещодавно грандіозне за ступенем знущальності та розмаху дійство, учасники якого гадали, ніби вони — космонавти на орбіті!

Донедавна альбом Майкла Джексона «Трилер» (Thrіller) вважався найкасовішим альбомом усіх часів. Йому ж належить і рекорд за найбільшу кількість нагород. А відео на пісню, що дала назву платівці, виявляється, глядачі шанують і дотепер. Цей знаменитий кліп, що вийшов на екрани у 1983 році, глядачі телеканалу The Box назвали найпопулярнішим музичним роликом усіх часів.

Діалог Фрадкова і Єханурова в Москві:
— А у нас в Сибири газ. А у вас?
— А у нас газопровод. Вот.

Після невдалого експерименту з застосуванням адмінресурсу щодо участі гурту «Гринджоли» у «Євробаченні-2005» ставлення до відбору учасників престижного конкурсу виконавців досить принципове. Як відомо, цього року Національна телекомпанія України організувала відбірковий конкурсний марафон «Ти — зірка». Спеціальне журі зі знімальною групою Першого національного їде в пошуках талантів у п'ять регіонів України i Київ. Після чого у березні разом із телеглядачами визначать фіналіста на Першому каналі. Здавалося б, чудова ідея. Тим, хто побажає взяти участь у конкурсі, не треба пхатися світ за очі. Однак виявилося, що такі бажаючі були, і навіть більше того...

На очі українській видавничій еліті Олена Рубановська зі своїм первістком — розмальованим зшитком під назвою «На добраніч» — потрапила в 2003 році під час роботи Львівського форуму видавців. Вона не мала власного стенду, тому, використовуючи добрі стосунки з директором «А-Ба-Би-Га-Ла-Ма-Ги» Іваном Малковичем, знайшла прихисток біля експозиції цього видавництва. «Відвідувачі мало не зачіпалися за мій столик, — пригадує пані Олена, — і з подивом брали до рук незвичний витвір. Перша реакція — регіт. Я ледь не образилася, а потім зрозуміла, що сміх цей — доброзичливий. Здивовані люди переважно запитували: «Це що — портфелик чи памперс?». Ні, люди добрі, відповідала я, — це книжечка для малюків. У світі такий вид друкованої продукції — звичне явище. Тепер він не буде диковинкою і в нас».

Один із небагатьох українських дитячих журналів, який міг протистояти навалі глобалістичної культури макдональдзів, барбі та діснеєвських звіряток — «Соняшник» — можуть закрити. Причина банальна — гроші. Столична влада вирішила здавати приміщення в центрі Києва, яке займав «Соняшник», багатшим клієнтам. Чи йтиме різниця в оплаті (дитячий журнал знімав приміщення за пільговими тарифами) комусь у кишеню, чи просто свою роль зіграли зв'язки, але оренду «Соняшника» відмовляються продовжувати. Натомість обіцяють запропонувати якісь інші нежилі приміщення на вибір, але у випадку, якщо такi знайдуться. А якщо ні?