«Давайте не будемо лякати громадян по обидва боки кордону. Якщо в Криму почнуть стріляти військові, це стане вироком і Україні, і Росії, і Європі в цілому. Я категорично відкидаю і виключаю такий варіант розвитку подій по команді з Києва або з Москви. У відносинах між нашими країнами існує безліч проблем, але жодна з них не виводить ці відносини на рівень збройного зіткнення.

Сьогодні «УМ» починає проект «Вони прагнуть нами керувати». Під цією рубрикою ми знайомитимемо читачів із персоналіями, ідеями та намірами всіх без винятку учасників нинішньої парламентської кампанії. Партій та блоків, чиї списки зареєстровано в ЦВК, уже 46, а бажаючих стати нардепами за партійними списками — понад 7 тисяч. Зрозуміло, що «Україна молода» як непрофільна газета не може згадати всю цю армію. Але головні моменти та родзинки з різних списків — гарантуємо. Починаємо з тих, кого Центрвиборчком зареєстрував в останні дні перед «дедлайном».

Багато людей після знайомства з творами Сергія Чайки квапляться проводити паралелі зі знаменитим російським художником Іллею Глазуновим — таке ж розмаїття, багатоплановість персонажів, історичний колорит, епохальність... Сам митець від подібних порівнянь застерігає: «Глазунов зображував різноманітні слов'янські типи. І знаєте, чим вони відзначаються? Внутрішнім спокоєм, кожна фігура немовби зупинилася у своїй динаміці. А ми — українці, які пережили багато воєн. Отож внутрішня динаміка тут має бути вища».

Завтра у Верховній Раді будуть гості. Хоча хліба-солі від господарів їм чекати не варто — парламентарії запрошують Президента і чи то відставлений, чи то не відставлений ними Кабмін на жорстку розмову. Справді, недаремно ж на тиждень вкоротили собі канікули — ще бракувало зайві чотири дні замість передвиборчого піару законами займатися.

Святим Богоявленням, Хрещенням Господа Бога та Спаса нашого Ісуса Христа завершується цикл зимових святок. Напередодні свята Богоявлення, 18 січня, робилася остання, пісна кутя. Від цього походять народні назви свята — Голодна або Плаксива Кутя, а також друга Вілія, Йордань, Водосвяття, Водохреща. Останні назви зумовлені основним змістовим моментом обрядовості й вірувань цього свята — символікою посвяченої води та хреста, що перемагають нечисту силу, очищають від неї весь людський простір.

Це свято ще називається Богоявленням Господнім, Водохрещами, Йорданню. Про історію торжества розповідає нам Євангеліє устами святого апостола і євангеліста Матвія: «Тими ж днями приходить Іван Хреститель і проповідує в пустелі юдейській, та й каже: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!». Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: «Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!».

Падіння на лід тільки збоку може здатися кумедним , а людині, яка щойно гепнулася, ефектно розмахуючи руками для втримання рівноваги, може бути не до жартів. Забиття й синці, переломи і струс головного мозку — такі результати може принести одна невдала прогулянка. Тому людям похилого віку краще в «слизькі дні» взагалі не виходити з будинку і зачекати, поки двірники приберуть сніг і розкидають пісок на обмерзлий тротуар. Але якщо така потреба виникла, не соромтеся взяти палицю з гумовим наконечником або шипом. Для людей, які хочуть уберегтися від зимового травмування, є й інші корисні поради.

Жити на далекому від цивілізації українському хуторі, насолоджуючись свіжим незагазованим повітрям і дарами природи, зібраними з власного городу, — не так уже й чудово, як може здатися на перший погляд. І річ тут не лише у відсутності газопроводу, каналізації та централізованого опалення — до незручностей у вигляді вбиральні надворі можна звикнути, як і до перебоїв з електроенергією.

До залізничної станції Грековата звідси рукою подати — навіть будівлю вокзалу видно. Тим паче не віриться, що вкрай небезпечний об'єкт могли розташувати зовсім недалеко. Хоча тоді про подібне навряд чи думали. Ще в далекому 1974 році до Криворіжжя звезли 452 тонни різних отрутохімікатів — відходів виробництва в бочках та мішках. Для подальшого використання у сільському господарстві вони виявилися непридатними, технологій їхньої переробки та утилізації тоді не існувало.

Директор Кіровоградської загальноосвітньої школи № 13 Наталія Шевченко відмовилася від запропонованого в рамках акції «Свій до свого по своє» комплекту літератури, аргументувавши свої дії тим, що «такая литература никому не нужна».