У книжкових магазинах Німеччини на початку цього року з'явилася книга журналістки Патриції Лесснеркраус «Меркель, влада, політика». Головне в ній — досі невідомі факти з життя нового канцлера Німеччини Ангели Меркель. Але, як повідомляє Рейтер, авторка, відома у себе на батьківщині публікаціями в часописі «Бунте», не обмежується портретом першої в історії Німеччини жінки на посаді голови уряду. Книга вартістю 12,80 євро має підзаголовок «Портрети найвпливовіших жінок світу» і містить окремі розділи про президентів Ірландії — Мері Макалісі, Шрі-Ланки — Бандаранаїке Кумаратунга, Філіппін — Глорії Арройо, Фінляндії — Тар'ї Халонен та Латвії — Вайри Віке-Фрейберга, прем'єр-міністрів Нової Зеландії — Хелен Кларк, Мозамбіку — Луїзи Діас Діонго та екс-глави уряду України Юлії Тимошенко.

Сто років тому, 3 січня 1906 року, вийшов перший номер щоденної київської газети під назвою «Вечерняя газета». Так почалася історія видання «Вечірній Київ» — чи не найстарішого в Україні, що розміняло ось уже другу сотню літ. Той найперший номер газети царська влада вилучила, а редакцію закрила за «шкідливий напрям».

Трагедія сталася учора на турецькому гірськолижному курорті Паландокен. Громадянку України, 28-річну Світлану Вірастюк накрила снігова лавина, коли вона разом iз друзями каталася на лижах, повідомила телекомпанія CNN-Turk.

Останній день новорічних свят обернувся трагедією для екіпажу реактивного літака бізнес-класу ВАЕ-125, що здійснював чартерний рейс із Москви до Харкова. За попередніми даними, повітряне судно вибухнуло просто в повітрі, недотягнувши до місцевого аеропорту всього лише чотири кілометри. Падаючи на землю, машина зламала верхівки беріз, зачепила паркан одного з приватних будинків і впала просто в озеро поблизу Безлюдівки. Фахівці припускають, що тіло одного з пілотів і досі знаходиться саме в кабіні літака під водою. Тіла другого пілота і стюардеси водолазам уже вдалося підняти на берег.

Статистика НП на атракціонах України поповнилася інцидентом у запорізькому луна-парку. Кілька тисяч городян зібралися на майдані Фестивальному, аби провести перший новорічний вечір. Кількасот запоріжців очікували своєї черги на «американські гірки», і саме вони стали свідками того, як з кількаметрової висоти впала кабінка з людьми!

«Тут усе залишилося так, як було й до мене. Я не змінював майже нічого», — говорить Юрій Єхануров, показуючи журналістам «УМ» свій робочий кабінет пiсля закінчення нашого інтерв'ю. «Що, й «жучки» теж залишилися?» — запитуємо напівжартома. «Та мене це абсолютно не хвилює. Якщо хтось хоче — хай слухає», — так само, майже серйозно, реагує глава нового уряду. Тобто до перспективи власного касетного скандалу він ставиться байдуже.

«Це істинна боротьба за незалежність України — і набагато важча, ніж була на Майдані», — провів паралелі між Помаранчевою революцією та «газовою війною» з Росією український Президент Віктор Ющенко. Своєрідне дежавю відчувається не лише в тому, що зараз усі небайдужі українці обговорюють на кухні ці події та, як каже Ющенко, сотні з них заради захисту економічної незалежності готові добровільно скоротити власні обсяги споживання газу, а й у тому, що світ знову звернув пильну увагу на Україну.

Сплав карпатського лісу на згадку для нащадків встигли зафіксувати вітчизняні кінодокументалісти. У кадрах хроніки плоти-дараби ніби летять стрімкою течією гірської ріки в оточенні чудових краєвидів — аж дух захоплює! Проте «в натурі» цей процес не завжди навіював романтику, хоча на вкрай ризикованому ремеслі плотогонів-керманичів колись спеціалізувалися цілі родини і навіть села, розкидані по берегах карпатських водних артерій. На кам'янистому дні, особливо у верхів'ях Білої і Чорної рік, котрі, збігаючись докупи в Устеріках, дають життя легендарному Черемошу, згинули десятки відчайдушних горян. У змаганні грізної стихії і людини не було постійного переможця. Часто Черемош здиблювався, ніби дикий кінь, що хоче скинути із себе зухвалого вершника. Потрапляючи в затор, зв'язані докупи в так звані талби 14-метрові смерекові стовбури під несамовитим натиском води ламалися, як сірники. До цього моменту сміливці — хто куди — мусили аврально зіскакувати з дараби.
І не було такого року, як пригадують очевидці, аби тужливий зойк трембіти не сповіщав довколишні гори про трагічну смерть плотогона. Однак загиблого товариша заміняв інший, і черговий екіпаж, як правило, з чотирьох чоловікiв знову кидав виклик Черемошу.