У державах із розвиненою демократією напередодні виборів якщо десь і панує неспокій, то хіба у виборчих штабах їхніх учасників. Загалом же країна живе звичайним життям, адже хто б не переміг у черговому змаганні за владу, кардинальних змін можуть не боятися ні селяни, ні власники потужних підприємств, ні робітники. Україні, яка зовсім недавно стала на шлях демократичного розвитку, до такого спокою йти доведеться ще довго. А поки що чи не найбільший неспокій відчувають саме працівники великих підприємств, особливо тих, які нарешті почали ставати на ноги після зміни форми власності. Так, як Макіївський металургійний комбінат (ММК) — найстаріше металургійне підприємство України з найнижчим об'ємом виробництва, який зіп'явся на ноги й навіть почав нарощувати потужності тільки після того, як у 2004 році на базі його основних фондів було створене ЗАТ «Макіївський металургійний завод» (ММЗ).

Патріотично налаштовані запоріжці давно помітили: якщо наближені до міського голови Євгена Карташова друковані та електронні ЗМІ активно вихваляють якийсь проект чи намір владоможців — впору згадувати Станіславського і волати всією громадою «Не вірю!». Так було, приміром, з виділенням 5,5 гектара землі над Дніпром для спорудження гіпермаркету «Метро»: без нього, мовляв, місту не вижити. Особисто пан Карташов мав такі аргументи: інвестори «окультурять» ділянку в центрі міста (до речі, у рекреаційній зоні), яка все одно перетворилася на смітник, зате бюджет одержить додаткових 15 мільйонів гривень. На сесії мер протиснув бажане рішення, однак його опротестувала прокуратура; тодішній «губернатор» Юрій Артеменко підключив до проблеми Президента України Віктора Ющенка, мав жорстку розмову з Акселем Лукі, директором української філії німецької фірми «Метро кеш енд Керрі». Потенційному інвестору запропонували 13 інших ділянок, однак той відмовився. Тільки суд поставив логічну крапку, яка, звісно ж, не збiглася з інтересами мерії.

Під час свого останнього візиту до Запоріжжя Президент України Віктор Ющенко найбільшу увагу приділив проблемам енергозбереження та екології. «Сьогодні в Запоріжжі ви не знайдете жодної структури, жодної особистості, які б не встали та не сказали, що шкоду навколишньому середовищу спричиняє такий-то завод в таких-то розмірах. Тому нам потрібно вийти на діалог», — наголосив Президент.

Збудований у Дніпропетровську ще у XIX столітті римо-католицький костел розташувався на центральному проспекті Карла Маркса. Проте самі прихожани не можуть тут проводити свої меси ще з повоєнних років, відтоді, як настоятель храму Ейхбаум у далекому 1947-му безрезультатно спробував домогтися у НКВС передачі храму віруючим. Щоправда, йому запропонували відновити костел за рахунок прихожан, котрих нараховувалося не більше 20 осіб. Звісно ж, у знедолених війною людей таких коштів не знайшлося.

У Черкасах одним недобудованим об'єктом, що довгі роки муляв людям очі на перехресті центрального бульвару Тараса Шевченка і вулиці Пушкіна, стало менше. Віднедавна незавершене будівництво НДІ технології електротехнічної промисловості почало перетворюватися на перший у місті елітний житловий комплекс «Надія», загальною площею майже 27 тис. квадратних метрів. Цей 8-поверховий будинок на сім під'їздів Леонід Шиятий, власник товариства «Леонід», назвав і зводить у пам'ять про свою покійну дружину Надію.

Приїзд до української столиці срібного призера минулого чемпіонату Білорусі, «Кераміну» змусив глядачів вщерть заповнити трибуну маломісткого «Авангарда». А ще сотні три вболівальників спостерігали за матчем де прийдеться. На жаль, «Сокіл» своїх прихильників не потішив. Підопічні Олександра Сеуканда зазнають нових втрат у складі, та й фізична втома все більше дається взнаки. Але, як сказав після зустрічі український тренер, живої води й молодильних яблук для відновлення у нас немає.

Минулої п'ятниці Україна офіційно проводжала збірну команду на ХХ зимові Олімпійські ігри до Італії. Щоправда, тих, кому можна було дати напутню пораду, залишилося зовсім не багато, лише 10 з 53-х олімпійців. Усі інші — вже за кордоном або в олімпійському селищі, або на тренувальних зборах, або ж на останніх пристрілочних змаганнях. Делегацію на чолі з президентом НОК Сергієм Бубкою прийняв Президент країни Віктор Ющенко.

Напередодні старту зимової Олімпіади в Турині шанси українських спортсменів оцінюють досить обережно. Після попередніх Ігор ми взагалі зневірилися в тому, що здатні здобувати нагороди на льоду чи снігу. Наші фігуристи, біатлоністи, санниці та фристайлісти під час чотирирічного міжолімпійського циклу іноді потрапляли у призери престижних міжнародних стартів, але впевненості в тому, що вдасться зробити бодай один крок уперед порівняно з Солт-Лейк-Сіті, немає. Однак можуть же завсідники місць «одразу під п'єдесталом» нарешті «вистрілити»? Можуть. Тож ми тримаємо кулаки в тому числі за вітчизняних майстрів «акробатики на лижах», які на Іграх-2002 були чи не найближче з усієї української делегації до нагород: Станіслав Кравчук взяв тоді п'яте місце.