Атрибутика дев'ятого саміту «Україна—Євросоюз» була оформлена лебедями, що розпустили крила та полетіли високо в небо. Саме ця «картинка» відображала дух учорашньої події, на яку чекали тут так довго і яка тривала лише дві години.
Колишній охоронець Президента Леоніда Кучми, один із зачинщиків касетного скандалу майор Микола Мельниченко та екс-депутат Олександр Єльяшкевич таки повернулися в Україну після п'ятирічної закордонної «одіссеї» у статусі політичних біженців. Позавчора, близько шостої години вечора, літак із Москви, на борту якого перебували Мельниченко та Єльяшкевич у супроводі нардепа-БЮТівця Андрія Шкіля, приземлився в аеропорту «Бориспіль».
Партію регіонів поведе на вибори — а хтось сумнівався? — Віктор Янукович. Таке рішення президії політичної ради ПР, яке сьогодні обговорить політрада, а завтра має затвердити з'їзд, не є несподіваним. Але цікавинки починаються одразу за спиною Януковича. А за ним, другою у списочній колоні, стоїть... Ніна Карпачова, Уповноважений з прав людини Верховної Ради.
Прикро, коли світле називають темним. Правду — брехнею. Щирий порив стояти за правду — дурістю.
Прикро, коли вчорашні покидьки починають вважати себе героями і навіть переконують у своїй винятковості ширші маси людей. А дияволами вони нарікають тих, без кого Україна не могла б сьогодні бути по-справжньому вільною.
Прикро, коли шляхом маніпуляцій — по одній людині, по піввідсотка, по відсотку, і так — тисячами — відщипують та переводять до числа зневірених тих, хто минулого року в ці дні стоїчно виборював на Майдані перемогу демократії.
До сліз прикро, коли тим, за кого — як за уособлення демократії — стояли на Майдані, не вдається (чи не можеться) втілити обіцяне й заплановане в життя. Коли не вистачає розумних голів, щоб розвинути успіхи, і бажання знайти розумні голови. Зате вистачає дурості «проколюватися» й припускатися ляпів на абсолютно рівному місці.
При цьому бракує рук, щоб цитьнути на шавок, котрі ліплять на київських стовпах єзуїтські листівки на кшталт «Нас уже не багато, кожен день несемо втрати... Реприватизаціям — ні! Переслідуванням — ні!..» Котрі користуються абсолютною свободою слова і перетворюють її на свободу брехні. Котрі зарвалися у відстоюванні вчорашніх покидьків. Котрі таким чином фактично продовжують минулорічну кампанію з дискредитації наших ідеалів — ідеалів Майдану, демократії й справедливості.
Прикро, що триває інформаційна війна, в якій одні стоять грудьми за честь і об'єктивність, а інші продовжують «зачистки» й «килимові бомбардування», контролюючи ті самі газети й канали, що й до революції, і займаючи позиції явної фальші.
Так, нинішній лемент покидьків — це теж демократія. Принаймні її елемент. Покидьки, поливаючи Помаранчеву революцію брудом, сповна користуються її здобутками.
Але при цьому наше завдання — відділити зерна від полови. Зберегти віру в правду, яка завжди одна, незалежно від того, чи це осінь 2004-го, чи зима, чи рік випробувань потому.
Найприкріше ж буде на виборах-2006 втратити головні завоювання 2004 року і допустити до влади тих, хто рік тому ладен був утопити наш порив у крові. Хто влаштовував бійню під ЦВК і в Мукачеві. Хто стріляв у міліціонерів, манкірував вибухами на Троєщинському ринку і пускав у хід діоксин, аби отримати ефект «печаті диявола» на обличчі головного опонента. Хто ставив людей на коліна. Хто купував потрібний результат за тридцять срібняків. Хто позбавляв українців права обирати, права говорити й чути правду. Хто виставляв себе на посміховисько й падав від курячого яйця. Хто був насправді безсилим, незважаючи на володіння краденими мільярдами. Хто тепер волає про безпідставні «політичні репресії та переслідування» і вважає, що помилки нової влади для виборців будуть річчю більш показовою, аніж сваволя влади старої.
А ще — прикро, що після такого важкого й такого благословенного 2004 року знову доведеться вибирати не поміж лихом і добром, а задовольнятися меншою бідою...
Але в будь-якому разі головне — бути пильними. І бачити, де світло, а де тінь. 2004-й, хоч і не зберіг ціліснiсть наших лав, але ж нібито навчив нас розуміти. Навчив не миритися з фальшю.
У середовищі фізично найсильніших світу цього донедавна українську націю особливо переконливо представляв потужний, 155-кілограмовий, стронгмен Василь Вірастюк, котрий народився і виріс у Івано-Франківську, а тепер «обживає» Київ. У листопаді цього року небосхил світового пауерліфтингу заяскравів від спалаху ще однієї прикарпатської мега-зірки — 31-річного Віталія Пономаренка. І хоча його зріст та вага дещо губляться на тлі великогабаритних атлетів, у вправі «жим лежачи» він продемонстрував те, чого не вдавалося зробити ще жодному представникові усіх часів і народів. «Віталій установив фантастичний рекорд, якого ніхто в найближчі роки не очікував, — підтверджує головний тренер Української асоціації WPC-WPO Володимир Семенчук. — Поліпшення цього результату вже буде не рекордом, а дивом».
Віталія, на відміну від багатьох осіб, увінчаних лаврами, це фантастичне досягнення не затягло у захмарні висоти зірковості. « Я залишаюся таким, яким був раніше, — зізнається рекордсмен світу. — Хоча знаю чимало спортсменів, у котрих після великих перемог ( чи вони самі вирішили, що перемоги — великі) змінилися не лише манера поведінки, а й навіть хода. Таких людей не розумію».
ЗМІ давно вже називають незаконне відшкодування податку на додану вартість класичною схемою обкрадання держави. Але гучних кримінальних справ по таких злочинах виникає не так вже й багато. Однак днями в Чернігові порушено кримінальну справу за фактом незаконного відшкодування ПДВ на суму, котра «тягне» на «завдання державі тяжких наслідків».
Програми, «підверстані» під кошти від продажу «Криворіжсталі», тепер можуть почати реалізовувати. Минулого тижня всі 24 мільярди 200 мільйонів гривень, виручені від продажу цього металугійного велета, надійшли на рахунок Фонду держмайна. Відтак стало можливим виконати програму з додаткової капіталізації державних банків. Як відомо, уряд запропонував Верховній Раді спрямувати частину коштів на збільшення статутних фондів Державного ощадного банку — 400 млн. грн. — та Державного експортно-імпортного банку — 300 млн. грн. Справа ця виглядає остаточно залагодженою, оскільки ще 2 листопада в присутності Президента України Віктора Ющенка відбулося підписання генеральної угоди між Ощадбанком та Укрексімбанком про створення консорціуму державних банків. Говорили про те, як оптимізувати управління цими кредитно-фінансовими установами з боку власника (держави). Одним із головних завдань консорціуму, як зазначалося, має стати кредитування проектів із енергозбереження та реформування житлово-комунального господарства. Докладніше про це — в інтерв'ю з першим заступником голови правління Ощадбанку Андрієм Пишним.
Упродовж останніх років захист прав споживача став складовою державної політики. Утім на початку цього року, під час великих перестановок у центральних органах виконавчої влади, Держспоживстандарт ледь не ліквідували. На щастя, цей тиск вдалося припинити. Тим паче що всіма своїми діями Держспоживстандарт довів: він є не тільки наглядовим та контролюючим органом, а насамперед — правозахисним, якому не байдужа доля громадянина-споживача. Крім того, важко було б пояснити ліквідацію Держспоживстандарту на тлі євроатлантичних устремлінь України. Навіть цивілізована Європа визнає, що на її ринок щорічно потрапляє від 7 до 9 відсотків фальсифікату, неякісних та небезпечних для життя та здоров'я людей продуктів.
Про ситуацію, що склалася у місті Нетішин на Хмельниччині, «УМ» уже писала (номер від 18 листопада). Нагадаємо, що 16 листопада в управлінні будівництва Хмельницької АЕС пролилася кров, пiдлогу вiд якої вiдмивали кілька днів. 15 потерпілих iз різними травмами потрапили до лікарні.
Колись урочище Гард та однойменний острів були одними з форпостів Запорозької Січі, заслоном на шляху в Україну чужинських орд. Зараз вони знов стали місцем «бойових дій», але цього разу козацький дух протистоїть не чужинцям...
