Як відомо, країни Скандинавії передують у світі за кількістю жінок на високих державних, управлінських та бізнесових посадах. Але цього виявилося мало! Тож у Норвегії з 1 січня набрав сили закон про те, що в складі правлінь акціонерних компаній має бути не менше 40 відсотків жінок, повідомляє агенція «Франс пресс». У зв'язку з цим у країні розпочалося велике «полювання на жінок», оскільки на цей час вони становлять лише 17 відсотків у правліннях понад 500 великих акціонерних фірм. Із керівними посадами — ще гірше: лише 3 відсотки жінок є генеральними директорами цих фірм, 2 відсотки — головами правлінь. Якщо впродовж наступних двох років якась акціонерна компанія не доведе відсоток жінок у своєму правління до щонайменше 40, як того вимагає новий закон, то вона може бути ліквідована.

У Берліні 20 січня відкриється новий кінотеатр під назвою Prime Cinema 5D (у довільному перекладі — «Перший п'ятивимірний кінотеатр»), який готує своїм майбутнім відвідувачам неабиякі відчуття та емоції. В кінотеатрі будуть демонструватися так звані 3D-фільми, тобто об'ємного чи «стереоскопічного» зображення, які в технічно менш досконалій формі свого часу демонстрували в київському кінотеатрі «Дніпро», а тепер доступні глядачам великих міст Європи та США в кінотеатрах мережі IMAX. Берлінська ж новинка полягає в тому, що глядачі пізнають на собі ще два виміри з відчуттями руху та запаху.

Зустріти Новий рік так, як улюблениця американських (і не лише) тінейджерів Ліндсей Лохан, не побажаєш і ворогу. Бідолашна зірка «Поганих дівчаток» іще на святкуванні, відзначаючи Новий рiк разом із друзями в Маямі, несподівано відчула себе зле. А вже наступного дня потрапила до лікарні — не змогла побороти жорстокий напад астми, на яку хворіє вже давно. Як заявили переляканим товаришам знаменитості лікарі, напад був таким сильним, що цілком міг завершитися фатально: хвора дивом не задихнулася. Тож Ліндсей, якщо так можна сказати, ще й пощастило.

Діти, народжені поза шлюбом, знаходять своїх батьків через чверть століття не лише в бразильських серіалах, а й у... європейській політиці. Так, на Новий рік президент Словенії Янез Дрновшек уперше зустрівся зі своєю 24-річною донькою, про існування якої він раніше й не здогадувався. Глава держави на півдні Альп провів із дочкою Різдвяні свята та зустрів прихід 2006 року.

Сьогодні виповнюється 60 років співакові, гітаристу й автору пісень Сіду (Роджеру) Баррету. На цей час його прізвище відоме лише відданим шанувальникам британської рок-групи «Пінк Флойд», які цікавляться витоками цієї легенди світової рок-музики. Можна сказати, що Баррет є «великою культовою фігурою у вузьких колах». Він особисто пізнав смак слави як співзасновник та головний творець перших успіхів «Флойдів». Але з огляду на хворобу та небажання підкорятися комерційним вимогам музичної індустрії був швидко викинутий на узбіччя. Баррет не забажав прийняти накинуті йому індустрією правила гри, оскільки сприймав те, що робить, мало не як релігійне послання. Він творив музику, яка була результатом вибуху його божевільної фантазії. І підбадьорював інших робити те саме.

З огляду на численні прем'єри (наголосимо: не «прохідних», а справді цікавих проектів), якими порадували нас минулого року голлівудські й не лише кінокомпанії, про деякі з них наприкінці 2005-го глядачі вже встигли й забути. Як, наприклад, про «Епізод ІІІ» кіноепопеї «Зоряні війни» — фільм «Помста сiтхів». А дарма, адже ця стрічка (остання у серії кіношних пригод мужніх джедаїв та їхніх противників із темної сторони Сили) виявилася найуспішнішою в касовому плані, побивши рекорд зборів по всьому світу.

Як доповнення до ядерного чемоданчика президент Росії отримав від «Газпрому» новорічний подарунок у вигляді газового саквояжа з жовтим вентилем.

Коли католики вже відсвяткували своє Різдво, а атеїсти — своє, Новий рік, до православних приходить наше. Коли починаєш питати в бабці на базарі разом із пшеницею ще й рецепт куті, коли хочеш встигнути і на службу Божу і хрещеників прийняти, коли з року в рік усе більше людей за столом підспівують колядки — оце і є воно, Різдво.

Ольга Сумська, за якою міцно закріпився імідж романтичної Роксолани, збирається круто його змінити. Спершу — на кінофронті. На екрані її образ, раніше — тендітний і вразливий, тепер набув рис жінки-вамп. А нещадавно Сумська заявила ще й про амбіційні плани випробувати свої сили у політичній царині.
Ольга говорить, що планує покращити життя киян і для цього балотуватиметься до Київради за списком абмітної й небідної партії «Європейська столиця». Своє прагнення піти в політику Сумська пояснює тим, що, не маючи депутатського статусу, артистові (навіть відомому) надзвичайно складно донести до влади проблеми людей мистецтва, не байдужих до стану духовного рівня нашої країни. У розмові з «Роксоланою» ми порушили і політичну, і мистецьку теми.

На першій церемонії вручення премій Ukrainian Sport Awards («Українські спортивні нагороди»), яку наприкінці 2005 року заснував Національний олімпійський комітет, «Відкриттям року» було названо Юрія Кримаренка. Саме він приніс Україні єдину медаль — і одразу золоту — під завісу чемпіонату світу з легкої атлетики в Гельсінкі, сенсаційно перемігши у секторі стрибків у висоту.
Якщо зважити на місце, де ця подія відбулася, то успішний політ бердичівського легкоатлета над планкою можна сміливо називати «містикою року у спорті». Адже маємо справу з такою ось низкою фактів: 13 серпня 1983 року на тому ж стадіоні в столиці Фінляндії першим чемпіоном світу зі стрибків у висоту також несподівано для багатьох став дебютант радянської збірної з Одеси Геннадій Авдєєнко. Кримаренко якраз тоді народився — 11 серпня 83-го. І ось 22 роки по тому Юрій, уперше виступаючи за дорослу збірну України, приносить золоту нагороду легкоатлетичній Україні з результатом 2,32 м. Таким самим, як у Авдєєнка! А якщо зважити, що на тому ж стадіоні у 1983-му своє перше «золото» взяв у стрибках з жердиною і Сергій Бубка, то Гельсінкi стає просто місцем народження українських зірок висоти.
У Юрія Кримаренка була ще одна вагома причина здивувати світ. Адже він родом з Бердичева — містечка на Житомирщині, яке впродовж багатьох років феноменально стабільно готувало саме стрибунів у висоту високого класу. Таємницю цього явища так ніхто і не розгадав, бо Віктор Лонський, засновник школи стрибунів свого імені, не лише мав свою методику підготовки, а й власний педагогічний талант, який важко пояснити простими словами. На жаль, заслужений тренер СРСР і України лише трохи більше року не дожив до найбільшого успіху своєї школи — «золота» чемпіонату світу. Натомість 2-й «Меморіал Лонського» в Бердичеві минулого вересня вперше був підсилений участю діючого чемпіона світу, свого рідного чемпіона.