Молодий чоловік, побачивши астрономічні ціни в ресторанному меню, запитує свою дівчину:
— І що хоче замовити моя товстунка?

Всесвітньо відомі артисти опери, якi починали в Україні, а грандіозної слави зажили в Мілані чи Відні, під час своїх нетривалих візитів на Батьківщину люблять розповідати про те, як шанують цей музичний жанр за кордоном. Мовляв, людина вже за кілька місяців знає, що такого-то дня вона йде до оперного театру, готується до цього, нічого собі не планує і налаштовується на зустріч з прекрасним. «Не те, що у нас», — резюмують зірки, натякаючи на спонтанно-легковажне ставлення до опери своїх земляків, які завертають туди прямо з роботи, у джинсах і з сумками в руках, а не в хутрі та «брюликах» або хоча б біжутерії... Прем'єра «Богдан Хмельницький» у Донецькому театрі опери та балету апріорі претендувала на виняток із правил: потужна реклама, солідний десант столичних журналістів, відомі прізвища в програмці і найвищі високопосадовці у списках запрошених. Словом, якщо у когось із дончанок у скриньках припадали пилом «брюлики», то кращої нагоди їх «прогуляти» годі було й чекати.

Через свою зайнятість у єврокубках восени київський «Сокіл» пропустив кілька матчів відкритого чемпіонату Білорусі. Відстаючи від суперників у турнірній таблиці, український клуб, утім, залишався лідером за втраченими очками. Попри не надто вдалі виступи в останніх поєдинках, підопічні Олександра Сеуканда саме в такій ролі підійшли до двох завершальних зустрічей 2005 року. Опонентами «біло-синіх» стали дві команди-конкуренти — «Німан» і «Брест», котрі борються між собою за восьме місце в турнірній таблиці — останнє, що дає путівку у «плей-оф».

Пристрасті навколо НСК «Олімпійський» досягли свого апогею. Напередодні новорічних свят майбутнє головної арени країни мають вирішити на найвищому рівні. Як відомо, не так давно з'явилося рішення робочої групи на чолі з міністром у справах сім'ї, молоді та спорту Юрієм Павленком про зупинення будівництва перед стадіоном. Але виявилося, що воно ніяк не вплинуло на замовників будівництва. Це й спонукало не байдужих до цієї проблеми спортивних авторитетів напряму звертатися до найвищих посадових осіб держави і столиці.

Росія готова йти на переговори з приводу бажання України підвищити ціну за використання українських радіолокаційних станцій. «Я не виключаю, що це питання може бути врегульоване в результаті консультацій або переговорів з Україною», — цитує віце-прем'єр-міністра оборони Росії Сергія Іванова УНІАН з посиланням на Defense-Express.

Починаючи з 1 січня 2006 року, небо над Литвою, Латвією та Естонією буде перебувати під постійною цілодобовою охороною польської військової авіації, повідомила вчора польська «Газета виборча». Країни Прибалтики не мають своїх власних сучасних літаків-винищувачів, і Альянс змушений був визнати, що ці три маленькі країни не в змозі захищати свій повітряний простір. Тому, починаючи з весни 2004 року, коли Литва, Латвія та Естонія стали членами НАТО, відповідальність за безпеку неба Прибалтики поклали на себе їхні союзники по Альянсу, які почергово, по три місяці розміщували свою авіацію на військово-повітряній базі «Зокняй» в Литві. Свою братню місію вже виконали, зокрема, бельгійці, данці та німці.

Поки політичні спостерігачі роблять припущення, коли українську сторону почнуть звинувачувати у зриві транзиту газу — з початку року чи трохи згодом, «дзвіночок» із Москви уже пролунав. Як повідомляє прес-служба НАК «Нафтогаз України», російська сторона заявила, що українська компанія нібито не виконала своїх зобов'язань з перекачування блакитного палива до Європи. Тому РАТ інформує НАК про свій намір надати в рахунок оплати транзиту менше газу. З цього приводу «Нафтогаз України» виступив із заявою, в якій наполягає на своєму праві отримати «блакитне паливо» як оплату за транзитні послуги у повному обсязі, інакше буде створено загрозу забезпеченню газового балансу України. В компанії вважають неприпустимим будь-які обмеження в постачанні газу за надані НАК «Нафтогаз України» транзитні послуги, оскільки це суперечить зобов'язанням, які взяли на себе обидві сторони.

Після багаторічних декларацій та намірів у селі Пустовійтівка Роменського району нарешті закладено фундамент церкви святої Трійці. Власне, старий фундамент храму, збудованого тут 1773 року останнім кошовим отаманом Запорізької Січі Петром Калнишевським, зберігся. Як збереглися частково стіни, щоправда, розібрані, перебудовані, прилаштовані... І все ж церква не зникла повністю. Колоди, з яких складалися її стіни, збереглися, хай і у стінах інших, колгоспних, будівель. Мабуть, таки щось особливе було в храмові, щось від самого Калниша, людини, яка й ім'я мала відповідне — камінь. Яка найдовше за історію Січі була її отаманом. Яка після знищення козацької республіки десять років провела у страшному самотньому ув'язненні в Соловецькій в'язниці. А після дарування Калнишевському імператорського «прощення» вже там, на Соловках, він дожив і помер у «сто дванадцять літ от роду», як було зафіксовано на його надгробку.