Дві фактично взаємовиключні тези стосовно справжньої ролі Михайла Поплавського у «головці» виборчого списку партії «Третя сила» висловив днями у Полтаві її (партії) фундатор і лідер Василь Гаврилюк. Відповідаючи на запитання кореспондента «УМ», пан Василь не погодився зі сприйняттям «співаючого ректора» тільки як шоумена.

Останнє опитування Центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова принесло несподіванку: до групи лiдерiв парламентських перегонів — тих, хто набирає щонайменше піввідсотка голосів, — несподівано потрапив блок «Влада народу». Коаліція, очолювана Олександром Ващенком, розташувалася в рейтингу між розкрученим «Вічем» та Блоком Лазаренка. «Влада народу» ще не починала активної виборчої кампанії, тож її порівняно високий рейтинг, правдоподібно, пояснюється вдалою назвою блоку. Про це розмовляємо з лідером «ВН» Олександром Ващенком.

Збираючись на останні канікули, Верховна Рада, в проміжку між передвиборчими акціями та провокаціями, встигла прийняти надзвичайно очікуваний промисловцями Закон «Про газ (метан) вугільних родовищ». Документ, авторами якого виступила група депутатів, пов'язаних із вітчизняним вуглепромом (Леонід Байсаров, Геннадій Астров-Шумілов та ін.), визначив правові, економічні та екологічні засади діяльності в специфічній сфері супутнього видобутку метану на вугільних копальнях, а також відрегулював його подальше використання. Зокрема, документом передбачається «залучення метану вугільних родовищ в енергетичний баланс країни з метою зниження залежності України від імпортованих енергетичних ресурсів», що у світлі недавнього україно-російського газового конфлікту звучить більш ніж актуально.
Новий закон передбачає також, що через кілька років українські шахти муситимуть в обов'язковому порядку утилізувати весь метан, що утворюється в процесі видобутку вугілля, а не викидати його, як зараз, нишком в атмосферу. Експлуатацію ж копалень, неоснащених системою дегазації, взагалі в майбутньому буде заборонено.
Випадково так збіглося чи (швидше за все) ні, але практично водночас із прийняттям закону Агентство з торгівлі та розвитку США виділило Україні грант розміром 600 тис. доларів на фінансування підготовки техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) видобутку шахтного метану на Донбасі. Повноважний посол США в Україні Джон Гербст, що передавав символічний чек «губернаторові» Донеччини Вадиму Чупруну, красно говорив на телекамери про те, що ось — споконвічний ворог шахтарів починає, зрештою, служити інтересам українського суспільства. І з цим, зрозуміло, ніхто з присутніх на церемонії не сперечався.

У Білорусі закінчився збір підписів ініціативних груп за висування кандидатів у президенти (вибори лідера РБ відбудуться 19 березня). За даними Центрвиборчкому, тільки четверо із семи претендентів на папаху змогли подолати поріг у 100 тисяч підписів. Утім це формулювання виглядає не зовсім точним з урахуванням того, що ще троє просто зняли свої кандидатури або відмовилися здавати підписи в територіальні комісії, нарікаючи на правову сваволю.
Першим був академік і колишній глава Палати представників Національних зборів РБ Олександр Войтович — він зійшов з передвиборчої гонки ще 9 січня. Разом із Войтовичем заяву про нерівні умови для кандидатів підписав і колишній депутат Палати представників генерал Валерій Фролов. Утім пізніше він заявив, що знімати свою кандидатуру сам не буде. Кореспондента «УМ» генерал «убив» стислістю свого коментаря: «Порушень було багато, але говорити про них я не хочу — усі вони характерні для нашої дійсності, і про них скажуть інші». З приводу того, що «генеральській» групі вдалося здати тільки 59 тисяч підписів і участь у перегонах таки довелося припинити, екс-депутат не шкодує. Як і про те, що «вплутався в це, грубо кажучи, лайно». Адже участь у виборах дала йому великий досвід і стала «перевіркою колег». І я звернулася до колег.

...Сергію зараз 14 років. Два роки тому він пішов із рідного села неподалік від Вишгорода, що на Київщині, і повертатися «через маму, яка п'є», не збирається. Тепер його домом стала столиця, точніше — вулиця. «Я знаю увесь Київ як п'ять пальців», — каже хлопчик. І я йому вірю. Він за цей час обійшов усе місто власними ногами й знає про нього чимало таємниць — як проходити безкоштовно в метро, наприклад. Де він жив увесь цей час? «Самі знаєте де...» — каже Сергій і опускає очі. «Тільки не на вокзалі! Там небезпечно — можуть побити або ще й гірше...» — розповідає хлопець. Збирав пляшки, люди щось давали поїсти. «Лише Харківський масив! І тільки. Там я жив, — запевняє Сергій, — там спокійно».

Звіт про успішне завершення першого етапу випробування вакцини, яка, можливо, зможе врятувати людство від пандемії пташиного грипу, днями був опублікований у журналі The Lancet. Співробітники Центру контролю і запобігання захворювань (Атланта, Штат Джорджія), довели, що винайдений ними препарат на 100 відсотків захищає організм мишей та щурів від різновидів вірусу N5Н1, виявлених у В'єтнамі та Гонконгу.

Що б там не казала реклама, нежить найкраще лікувати народними засобами, а не медичними препаратами. Річ у тім, що жодні краплі не знищують інфекцію, а всього лише знімають набряк слизової оболонки і допомагають нам не гундосити. Для того щоб це зрозуміти, достатньо уважно прочитати інструкцію до використання того ж «Нафтизіну» чи «Глазоліну». Крім того, більшість цих препаратів можна вживати тільки протягом 3-4 днів — далі настає звикання, а в окремих випадках розвивається самостійне захворювання носоглотки (порушується тонус судин). А народні методи, особливо на початку захворювання, не тільки полегшують дихання, а й ефективно борються із запаленням. І жодних побічних ефектів!

Не встигли українці трохи відійти від двотижневої морозної атаки, яка звела в могилу близько шести сотень людей і послабила імунітет решти, як нас знову накрило крижаною хвилею. За нею може прийти епідемія грипу (поки що звичайного людського, а не пташиного) та ГРВІ, а хворіти ой як не хочеться...

Iсторія — це постійний рух подій, дат, імен, фактів. Історія — це комунікація a priori. Але щоб вир не перетворився на хаотичний броунівський рух, щоб комунікація не зазнавала поразок, народжуються генії, яскраві, самобутні, часом незрозумілі, завше індивідуальні. Складається враження, що всі ми перебуваємо під їхнім впливом. Наша історія — це велика ідіосинкратична спіраль, але саме індивідуальність формує естетичні, філософські, культурологічні, соціально-політичні параметри розвитку. А наша пам'ять вибудовує різні форми зв'язку поколінь, адже ці феномени і після своєї фізичної смерті визначають екзистенціальні параметри історії.

Феномен Брітні Спірз іще потребує прискіпливого вивчення психологами, культурологами й фахівцями з піар-технологій. Подумати тільки: дівчина вже два роки як не виступає, на людях з'являється у вельми далекому від звичного «гламурного» вигляді й невідомо, чи повернеться взагалі на сцену й у форму, а за кількістю фанатів і згадок у пресі продовжує впевнено лідирувати. Шанувальники американської поп-принцеси із завмиранням серця відстежують кожен її крок, засипають Брітні листами зі словами підтримки й активно шпетять на інтернет-форумах її чоловіка Кевіна Федерлайна, який, на їхню думку, недостатньо дбає про молоду дружину і їхнього маленького синочка.