До 8 Березня як до свята можна по-різному ставитися. Проте в Україні воно є офіційним, і більшість українок цього весняного дня отримає від колег-коханих-друзів-рідних щонайменше привітання і традиційний букетик тюльпанів чи троянд. У багатьох країнах є «жіночі свята»: у Франції, наприклад, — День бабусь, у Японії — День дівчаток, майже всюди відзначають День закоханих, у Латинській Америці є навіть День емансипації. В Україні ще відзначать День матері. Але 8 березня — дещо інше... На думку психологів, у нас це свято перетворилося на традиційний день кокетування: жінки чекають не без задоволення подарунків — чоловіки усіляко намагаються догодити прекрасним представницям людства... Між іншим до 8 Березня залишаються лічені дні. І якщо ви, чоловіче, ще не придумали, як вразити своїх жінок, тоді ця стаття — для вас.

Із давніх-давен люди розрізняли «мову» квітів. Тому щодо подарованих букетів існують народні прикмети. Букет тюльпанів від улюбленого чоловіка, наприклад, обіцяє вам взаємини, схожі на море, що штормить. Якщо вам вдасться зберегти витримку, ваш союз буде міцним і щасливим. Тюльпани в білій-жовтій чи бузковій гамі попереджають про те, що досягти взаєморозуміння буде нелегко. Ваш головний союзник — терпіння.

У Білорусі скасовано революцію. В цьому принаймні впевнене тамтешнє КДБ, яке оголосило про викриття сценарію перевороту у країні після президентських виборів 19 березня та, відповідно, на їхню думку, вжило необхідних заходів для попередження «силового захоплення влади». Своєю заявою білоруські спецслужби не породили жодної сенсації — про те, що одразу після закінчення голосування у Мінську плануються масові акції протесту з вимогою відставки Лукашенка та відміни, за переконанням опозиціонерів, сфальсифікованих результатів президентських виборів, білоруські демократи заявляли неодноразово. Власне, такі демонстрації не лише у Білорусі, а й в інших пострадянських країнах влада завжди напередодні виборів характеризує як майбутній переворот. Схожі заяви лунали, до прикладу, і в Україні півтора року тому. Тут так само влада намагалася попередити насильне захоплення влади, відловлюючи активістів молодіжних організацій і звинувачуючи їх у тероризмі. В Азербайджані, де восени минулого року відбувалися президентські вибори, «переворот» попереджували ще рішучіше — засаджували за грати його організаторів — колишніх високопосадовців, які перейшли на бік опозиції. Ну а ситуацію в Білорусі можна брати за «еталон», де всі методи доступні.

У пік лютневих морозів по харківському телебаченню показали просто неймовірний сюжет. На подвір'я в плавках босоніж виходить мужній чоловік, занурюється майже по плечі у величезну кучугуру снігу і дає зрозуміти журналістам, що вже готовий відповісти на всі їхні запитання. Націлені в його бік мікрофони ідеально вловили спокійний тембр голосу, а не очікуване клацання зубів, і довгий філософський трактат на тему єднання людини з природою.
Після такого кадру чомусь здалося, що цей умиротворений характерник серцем уже десь над нами і йому, досконалому, немає ніякого діла до енерговитратної мімікрії навколишнього світу. Але дарма. Як з'ясувалося пізніше, нетутешня личина буддiйського монаха ідеально приховує душу справжнього бунтаря. І, до речі, ніскільки не завадила йому об'їздити всю Україну, написати близько трьохсот пісень, вибороти титул лауреата кількох республіканських конкурсiв бардів, організувати персональні виставки живопису та батику. А ще Ігор Березюк як професійний біолог тривалий час досліджував морські глибини, борознив матросом водну далечінь і понад усе цінує власну свободу. Або точніше — право на повну самореалізацію через пізнання світу й себе самого.

Близько 8 тисяч людей зібралися вчора на мітинг у центрі Києва. Саме в цей день відновила свою роботу сесія міської ради. Оскільки передвиборча боротьба за право керувати столицею точиться ще запекліше, аніж на виборах до парламенту, та й проблем у Києві назбиралося чимало, то не дивно, що на Хрещатику, 36 вирують такі пристрасті.

У моєму магнітофоні завжди стояла її касета. Низький грудний оксамитовий голос. Печальна інтонація. Філософська меланхолія. «Ще один день пройшов, ще один крок до краю. Він пролетить як мить, так все життя мине». Коли з усіх злітала піна днів, лушпиння великого міста, ми з друзями слухали Ольгу Богомолець. Слухали б і слухали, тільки в концертах вона була велика рідкість — інакша в бардівському середовищі, серйозна, зібрана. Потім касета загубилася, і ніби частинка чогось важливого в тобі відійшла, цього клаптика, вузенької смужечки бракує й по сьогодні. Недавно на одному з сайтів надибала її альбоми, але там же й «ввічлива відмова»: на жаль, зараз немає дисків. Зате є касети. Про те, що вона — правнучка академіка Богомольця, я зметикувала куди пізніше, а для корінного Києва, звичайно, вона була насамперед дівчиною з гучним медичним прізвищем. Правда, після шести років навчання в Медичному інституті її відмовилися розподілити — це були якісь корпоративні порахунки зі старшими Богомольцями. Потім була цікава історія з навчанням в Америці — на Всесвітній конгрес дерматологів в Америку Ольга відiслала тези своєї кандидатської, а через кілька місяців прийшло запрошення приїхати на конгрес. Вона ввічливо подякувала і відписала, що не має грошей на цей візит. Але доля була наполегливою, другий лист з американським штемпелем повідомляв, що при конгресі діє комітет допомоги слаборозвиненим країнам і по цій програмі їй виділяють гроші. Перший жест був гордий — лист полетів у кошик для сміття, та доля знову не здавалася: викидаючи папери, Ольга знайшла лист і перемінила рішення — вона поїхала вчитися в Америку. Після повернення заснувала Клініку лазерної медицини доктора Богомолець, яка працює вже 12 років і славиться по всьому світу. Зараз вона доктор медичних наук, координатор Європейської асоціації лазерної дерматології у Східній Європі, поважний професіонал. Рік після отруєння Віктора Ющенка була його особистим лікарем. Зараз фото доктора Богомолець у медичному халаті — на всіх помаранчевих бігбордах, вона третiй номер у списку до «Київради» від «Нашої України».
Недавно Ольга Вадимівна Богомолець народила четверту дитину і тимчасово перебралася з сім'єю з-за мiста, де мешкає уже п'ять років у власному будинку, до мами, в будинок Богомольця, в родинне гніздо. У помешканні прохолодно, тож вхідні двері утеплили — завісили здоровенною шкурою. Поки пані Оля заколисує тримісячну Софiйку, я помічаю на кухні прикріплену двома магнітами до холодильника листівку від руки — привітання вiд родини Ющенків iз народженням донечки. Немовля заснуло, мама може давати інтерв'ю. Вона дуже м'яка, домашня, усміхнена, з двома косичками. «Поворожи мені на каві твоїх очей...» Але як тільки мова заходить про її клініку, Ольга змінюється на очах — тверді інтонації, чіткі формулювання, абсолютна відповідальність за свою справу. Їй 41 рік і вона стільки всього встигла. Судіть самі.

XX зимові Олімпійські ігри, які завершилися минулої неділі, для України на тлі попередніх двох Олімпіад виявилися вдалими — здобуто дві бронзові медалі. А якщо рахувати за місцями в чільних шістках, то перше очко в неофіційний командний залік принесла наша саночниця Лілія Лудан. Упродовж багатьох років вона входить до світової еліти в цьому виді спорту, хоча медалей сягає нечасто. Чи могла Лілія піднятися на п'єдестал у Турині? Як ведеться саночницям і взагалі санному спорту в Україні? Про це ми говоримо з Лілією Лудан, якій допомагає 3-річна донька Даринка (вона також прийшла на зустріч в «УМ»).

Ірландський рок-співак Боно («у миру» — Пол Х'юсон) цього року, як і в 2005-му, став одним із номінантів на Нобелівську премію миру. Як повідомляє агенція «Рейтер», 45-річний фронтмен групи U2 висунутий на здобуття цієї почесної нагороди за свою кампанію проти бідності у світі. А ще музиканти U2 були визнані також «послами сумління». Ця нагорода щороку призначається правозахисною організацією «Міжнародна амністія», й ірландські рокери отримали її за «використання впродовж понад двох десятиліть музики і слів у боротьбі за права людини». Вокаліст Боно, гітаристи Едж та Адам Клейтон, барабанщик Ларрі Муллен і менеджер рок-гурту Пол Макгіннес минулої неділі отримали нагороди на національному стадіоні Чилі, який в роки диктатури генерала Августо Піночета виконував роль концтабору для політв'язнів. Нагороди рокерам вручила президент Чилі Мішель Бачелет.

Було це в Запоріжжі, в день відвідин авіапідприємства Президентом України Віктором Ющенком. Глава держави дещо несподівано для керівництва ВАТ побажав поспілкуватися з робітниками складального цеху віч-на-віч. Тому гендиректор «Мотор Січі» В'ячеслав Богуслаєв, який супроводжував главу держави, цього разу ніяк не міг уникнути імпровізованої прес-конференції. Видавав журналістам як традиційну інформацію (і те у нас добре, і з цим усе о'кей!), так і досить не прогнозовані заяви, адже, як відомо, пан Богуслаєв усіляко афішує свою проросійську орієнтацію. Гендиректор висловлював компліменти гостю. Президент Ющенко, мовляв, молодець, не те, що його попередники: «молодий розум», «талановитий, запам'ятовує все...»