«Вікторія Краснова повертається» — це була чи не найприємніша новина поруч із поверненням Вікторії Гресь у формат вітчизняного тижня прет-а-порте. Виявилося, що дизайнер із Луцька, яка своєю першою колекцією — українською, конструктивною і оригінальною — викликала фурор і, переступивши всі ієрархії, стала на одну сходинку з нашими найіменитішими модельєрами, першу колекцію зробила на сезон осінь-зима 2003-2004. Всього-то. Але зліт був дуже стрімкий — недарма ж вона любить повторювати: остерігайтеся своїх мрій, вони мають властивість дуже швидко здійснюватися — першу колекцію вона показує у Києві і Москві, і там, і там захоплена преса, відразу пропозиції від престижних магазинів, відразу зацікавленість скандинавських баєрів. Gerald Tribune пише латиницею слово joupan, яке вона вводить у модні словники, а з 6 сторінок, які віддає італійський Collezioni під російський тиждень моди, одна належить їй, те саме з Fashion TV. Потім із київських тижнів моди Краснова зникає, показується тільки в Москві, по Києву ходять різні чутки і здогади. Сама Вікторія власною персоною вигулькне то на весіллі Наталі Могилевської як дизайнер весільної сукні і подружка нареченої, то на презентації Лади Лузіної, то в російському «Домовому». Та раптом міняється вітер, той, до якого дослухається Мері Поппінс і який після себе залишає нові конфігурації, і в шоу-румі «Сезони моди» з'являються вишуканi жупани і сукні Вікторії Краснової, а на Ukrainian Fashion Week і вона зі своєю новою колекцією. Сьогодні її одяг можна купити в згаданому шоу-румі на Червоноармійській, в новому бутіку Nashe в ТЦ «Олімпійський», а невдовзі, можливо, в одеському «Коконі», але вона, як і раніше вважає, що для України її одяг — неформат.
«УМ» пощастило поспілкуватися з дизайнером, яка не дуже любить публічні сповіді, розкриватися і виходити зі свого панциря. В звичайному будинку в центрі, в одній з квартир чотири швеї безперервно строчать одяг, конструктор працює з ескізами, а в сусідній кімнаті, де стелаж із зачохленим одягом, комп'ютер і пара поличок із журналами і альбомами, стримана і спокійна Вікторія Краснова дає нам інтерв'ю. Одяг у чохлах свідчить про те, що вона працює над новою колекцією (щоб не заважав і не відволікав), але те, що на ній таки одягнена чорна блуза власного виробництва — означає, що процес ще не зайшов так далеко. «Бо коли я працюю над колекцією, не можу носити нічого свого», — каже дизайнер.
За її словами, клієнти — це ті люди, які щодня носять класику — юристи, адвокати, розуміють і люблять цей одяг. Вона міксує класику і сучасний одяг, спортивний і національний, і виходить не еклектика, а дуже гармонійні і цікаві, зручні речі, незвичайні в обробках і фактурах. Каже, що сама попрацювала б хіба у Домі Shanel, бо розуміє такий одяг, і додає: «Оце знахабніла, так?» Вірить, що через 15 років її одяг продаватиметься у всіх європейських столицях. І чомусь зовсім не виникає бажання з нею сперечатися...

Таких дівчат, як Скарлетт Йоханссон, у Голлівуді вдень з вогнем не знайдеш. Власне, їх і в «нормальному» житті не так уже й багато. Судіть самі: білявка з пухкенькими губами, великим бюстом і наївним дитячим поглядом у свої 20 виглядає, як Лоліта з не по роках розвинутою фігурою... Здавалося б, класичний образ дурненької «лялечки», яка крім робити очками «кліп-кліп» у бік чоловіків (із сексуально напіврозтуленим ротиком), більше ні на що не здатна. Але варто Скарлетт відкрити рота, як поблажливі посмішки з вуст чоловіків, якi вже записали її в цю «категорію», миттю злітають: дівчина, виявляється, не лише розумна, а й не по роках ерудована! Когось це, звісно, розчаровує, і з кралечки з багатообіцяючою зовнішністю співрозмовниця в його очах перетворюється на великомудру «синю панчоху». Але такі чоловіки Скарлетт і не цікавлять — вона досить розумна, аби знати собі ціну. А жінки... жінки їй заздрять. Хтось чорною заздрістю, але на них Йоханссон теж не зважає, а хтось — білою, з розумінням поглядаючи на свого хлопця, який мимоволі задивився на красиву білявку. Зрештою, не любити Скарлетт можуть тільки ниці люди, які нічого в цьому житті не добилися. Бо, крім зовнішності й розуму, в цієї дівчини є ще і щось таке, чим Бог обдаровує справді тільки обраних. У Скарлетт є ТАЛАНТ.

Глухі малята — це звичайні діти. Вони так само люблять бігати, танцювати, веселитися і пустувати, експериментувати з різними предметами, будувати, ліпити і малювати. Єдине, що їм не під силу — сприймати й розуміти різноманітні звуки, що їх оточують, тому від самого народження у таких дітей виникають проблеми з інтелектуальним розвитком. Без спеціального навчання глухе маля накопичує тільки ту інформацію, яку може отримати на дотик, на нюх, через зорові та смакові рецептори. Воно не розуміє чужого мовлення, не вміє говорити і, відповідно, не може поставити запитання й отримати відповідь на нього. Проблема полягає насамперед у тому, що батьки дізнаються про діагноз маленьких пацієнтів з великим запізненням, коли дітям вже пора б і почати говорити. Дорослі можуть здогадуватись, що з їхнім малюком «щось не так», але без спеціального обстеження навряд чи дізнаються, що дитина глуха чи близька до цього. Батьків збиває з пантелику здатність дитини відчувати звукові вібрації та реагувати на шум. Тим часом діагностувати глухоту можна навіть у немовлят, стверджує головний дитячий оториноларинголог МОЗ України професор Анатолій Косаковський. Треба тільки мати в пологових будинках спеціальну апаратуру й регулярно проводити огляд новонароджених, як це давно робиться в європейських країнах.

Не таланить останнім часом мешканцям села Ладижинка Уманського району Черкаської області: мало того, що цим селом пройшов автобан, від будівництва якого в хатах стіни потріскалися, так ще й інша халепа на людські голови — проблеми з газифікацією. З останніми бідами тамтешній народ пару разів навіть автобан перекривав, щоб привернути увагу до своїх бід.

Найпоширенішою хворобою з настанням весни вважається авітаміноз. Але, як боротися з ним, знають навіть школярі — треба їсти якомога більше овочів і фруктів. А від їхнього різномаїття на вітчизняних ринках просто розбігаються очі. Не залежно від пори року, на продуктовому ринку з легкістю можна придбати вже традиційні для України банани, мандарини та апельсини, ціни на які протягом місяця коливались у середньому від 6 до 7 гривень за кілограм. Особливо високими цінами навесні вирізняється виноград, його ціна інколи «зашкалює» за 20 гривень за кілограм. А от яблука в порівнянні з виноградом продавались порівняно дешево, на рівні заморських бананів — від 5 гривень за кілограм.

Є в Кіровоградській області містечко Долинська, що належить до Криворіжжя. Цей населений пункт — фактично «місто-привид», бо є супутником такого фантома, як Криворізький гірничозбагачувальний комбінат окислених руд. КГЗКОР почали будувати ще в 1985 році й ніяк не закінчать досі. А комбінат можна назвати найпроблемнішим і водночас найбільшим в Україні довгобудом.

Дарма, що міжнародні рейтингові агентства перевели нашу державу у 2005 році з сьомої групи страхування ризиків у шосту, — вкладати гроші в Україну ще дуже небезпечно. Росія, до речі, розташувалася у цьому рейтингу на дві сходинки вище. Німецький бізнес отримав дуже потужний імпульс, коли промисловий гігант Mittal Steel, прописаний у Німеччинi, приватизував українську «Криворіжсталь». І це — тільки початок. Про перспективи інвестування української економіки — в розмові з третім секретарем посольства України у ФРН Ігорем Дармограєм.

Бог любить трійцю — пригадала, очевидно, делегація «Ліона», залишаючи Мілан. Третій рік поспіль лідер французького клубного футболу припиняє боротьбу за Кубок європейських чемпіонів на стадії 1/4 фіналу. Цього разу ліонцям не вистачило лише двох хвилин, щоб утримати результативну гостьову нічию, яка після домашніх 0:0 виводила підопічних Жерара Ульє у півфінал. І хоча, за статистикою, більшим «героєм матчу» виглядає Філіппо Індзагі, який відзначився дублем, насправді команда Карло Анчелотті виграла у впертого опонента завдяки наявності у складі такого різнопланового форварда, як Андрій Шевченко. І це не патріотична риторика, а об'єктивна оцінка всіх трьох голів «россо-нері».

Останніми роками матчі національної першості перетворювалися для київського «Сокола» — лідера нашого хокею — на порожню формальність. Навіть у фіналі гідну конкуренцію підопічним Олександра Сеуканда ніхто скласти не міг. Питання було лише в тому, як довго «Барвінок», ХК «Київ» чи «Дніпровські вовки» триматимуть свої ворота у недоторканності. Нині ж у чемпіонаті України відродилася інтрига. Створений лише два роки тому «Беркут» зумів у цьому сезоні зібрати у своїх лавах кращих українських гравців із тих, хто не був залучений під прапори «Сокола». Більшість із них пройшли через «Сокіл», а деякі мають досвід виступів не тільки у чемпіонаті Білорусі, а навіть у збірній України. Імена воротаря Вадима Селіверстова, форвардів Олександра Зіневича, Віктора Гончаренка, Дмитра Марковського, Євгена Млинченка, Костянтина Буценка, Андрія Ніколаєва, Тараса Беги давно на слуху в українських любителів хокею. Та й захисники Савченко, Муханов, Бернацький, Мозговий далеко не новачки. А 41-річний Олег Синьков — той узагалі добре пам'ятає ще чемпіонати СРСР. На чолі команди стоять наставники Равіль Юлдашев і Дмитро Підгурський.