Деякі політологи прогнозували на останні дні перед виборами якийсь гучний вибух, ексцес або замах, що його можна було б використати для піару з метою підвищення рейтингу енної партії чи блоку. І ось щось подібне сталося. Але чи зможе «теракт», дуже схожий на ганебну «яєчну» пригоду Віктора Януковича, вплинути на симпатії виборців?

Про найгарячіші симптоми виборчої «лихоманки» у Полтаві наша газета вже повідомляла. Однак ні «гучні» заяви, нi велелюдні мітинги й пікетування, ні судові рішення не йдуть у жодне порівняння з головною сенсацією нинішніх перегонів за крісло міського голови: «вічному» меру-нардепу Анатолію Кукобі відмовили у підтримці ті, хто, здавалося, був його найнадійнішою опорою в 16-річному безроздільному «царюванні» на тамтешньому троні. Причому йдеться не тільки і не скільки про політиків. Хоча спільне звернення лідерів місцевих організацій таких «різнополюсних» партій, як «Наша Україна», Комуністична, «Реформи і порядок», Соціалістична, Народний рух, «Відродження», Партія промисловців і підприємців, у якому міститься заклик до земляків підтримати іншого кандидата на «мерську» посаду, нинішнього голову Київської районної ради у м. Полтаві Віктора Животенка, більш ніж промовисте.

Не встигли французькі міста прийти до тями після минулорічних заворушень молоді з числа емігрантів, як їх накрила чергова хвиля молодіжних протестів, які супроводжуються насиллям. Упродовж останніх двох тижнів студентські виступи, які підтримали французькі профспілки, охопили спочатку Париж, а за ним й інші міста країни. За масштабами, заворушення порівнюють зі студентською революцією травня 1968 року. Лише теперішні вимоги студентів діаметрально протилежні тодішнім.

Наприкiнцi минулого тижня міністр фінансів Віктор Пинзеник провів публічний звіт про виконання держбюджету за 2005 рік. Тим самим міністр вкотре підтвердив свою позицію, що держава повинна звітувати перед громадянами про те, як витрачаються бюджетні кошти. Такої послідовності, на жаль, на видно в поведінці інших членів уряду. Чомусь розповідати про те, як постатейно розпорядилися виділеними кошами, не поспішають галузеві керівники, в чиїх руках зосереджено фінансування будівництва доріг, спорудження лікарень, відродження національної спадщини тощо. З огляду на відповідний інтерес журналістів до таких конкретних цифр Віктор Пинзеник пояснив, що його міністерство стежить за тим, аби дотримувався баланс коштів, в іншому разі «розвалиться держава».

Упродовж останніх років Росія була основним торговельним партнером запорізького регіону. Чи ж залишиться? Запитання є логічним з огляду на постійні вибрики північно-східної сусідки. І не тільки як монопольного газопостачальника — доста зважити на блокування російською стороною програми виробництва літака Ан-70, про що днями заявив голова правління національної корпорації «Антонов» Анатолій М'ялиця, чи непередбачувані й безпідставні ультиматуми нашій м'ясо-молочній галузі. «То лі єщо будєт!..». Відтак у запоріжців дедалі більше сумнівів щодо того, чи зможуть вони й надалі, як це було в 2005-му, близько тридцяти відсотків експорту заносити в актив українсько(запорізько)-російських ділових стосунків.Обсяг товарообігу, скажімо, з Китаєм в чотири рази менший, але торгівля з азійським, географічно віддаленішим, партнером динамічна і прозора, жодних «екстрімів».

Коли на початку року Україні перекрили «трубу», то «Газпром» вочевидь намагався в такий радикальний спосіб вплинути на характер подальшого співробітництва в енергетичній сфері. Як у цій ситуації повинен був діяти Антимонопольний комітет України (АМК)? Безперечно, він повинен був захищати конкурентне середовище з принципових позицій. Насправді ж усі побачили, як АМК пізнього вечора, через дві години після прийняття відповідного урядового рішення швиденько надав згоду, аби на ринку постачання та реалізації російського «блакитного палива» в Україні діяв монополіст. Склалося враження, що Кабмін натиснув на АМК. Але ж, якщо ми дійсно прагнемо розбудовувати в країні ефективне ринкове середовище і створювати рівні для всіх умови господарювання, то маємо право очікувати дещо іншого підходу до конкурентної політики. Міркуваннями з цього приводу ділиться екс-перший заступник голови АМК Зоя Борисенко.

Володимир Нікітін, фахівець з питань освіти, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) відповів на запитання кореспондента «УМ» щодо Болонської реформи та її можливих наслідків для української системи освіти.
— Кажучи про Болонський процес, найчастіше мають на увазі європейський (тобто високий) рівень знань. Чи справді українська освіта від зміни правил стане кращою?
— Болонський процес розпочинався як спроба об'єднаної Європи привести у відповідність різне оформлення документів освітнього рівня. Ми, зі своєю 10—11-річною системою середньої освіти не відповідаємо європейським стандартам. Тому коли наша молодь намагається вступити до європейських університетів, від неї вимагають суто формально, не вдаючись до змісту, добрати ще один чи два роки освіти.
Крім того, Болонська реформа готує систему освіти до навчання людини протягом усього її життя. Можливість студента самостійно обирати курси, які він хоче прослухати, створює для цього передумову. Спочатку отримуєш ступені, завдяки чому потім можеш «обертатися» у різних системах допідготовки для того, щоб належним чином відповідати ринку, місцю та iн. Тобто безперервна система освіти вже не може мати ту саму основу, на якій будувалася первинна, себто ступенева система. І завдання Болонської реформи — створити бюрократичні умови для безперервної освіти.
Кредитно-модульна система дозволяє суто механічно, на рівні бюрократії, співвідносити кількість курсів та навчальних годин, які відвідував студент. Все це, не вдаючись у подробиці, які саме навчальні модулі ви обираєте. В цьому як переваги, так і недоліки цієї системи.

Не було б щастя, так чергове нещастя врятувало! Інакше не скажеш про недавні пригоди 47-річного мешканця села Вовчанське, що в Якимівському районі. Березневого ранку чоловік встав «не з тієї ноги», спіткнувся і впав обличчям на електроплитку, повідомляє Центр пропаганди головного управління МінНС у Запорізькій області. Можете собі лише уявити, наскільки болючим був для людини контакт із розпеченою спіраллю — хата враз наповнилася таким лементом, що до потерпілого збіглися всі сусіди. Оперативно приїхала і карета швидкої допомоги, яка доправила чоловіка до Якимівської райлікарні.

Сьогодні Черкаський обласний кардіологічний центр тулиться у аварійному корпусі, який простояв без капітального ремонту майже сто років і має не найкращі умови для лікування. Але вже до кінця цього року в місті завершиться реконструкція корпусів на базі колишнього санаторію «Сосновий бір», а в першому кварталі наступного року туди переїде вся «сердечна» служба, розкидана сьогодні по різних корпусах обласної лікарні.