«УМ» уже повідомляла про задекларовані ще на першій сесії Полтавської облради наміри представників Партії регіонів оскаржити «незручне» для них рішення більшості депутатів стосовно обрання головою обласної ради БЮТівця Володимира Марченка. Свого слова вони дотримали, і 16 травня Київський районний суд Полтави згадану ухвалу сесії скасував. А оскільки обраного на ній заступника голови, повпреда «Нашої України» Петра Ворону, згідно з законом, пропонував на цю посаду його шеф, легітимність якого була поставлена судом під сумнів, то обидва керівники представницької влади Полтавщини опинилися у «підвішеному» стані. Навіть з огляду на те, що вердикт служителів Феміди ще не набув чинності й оскаржувався в суді вищої інстанції.

Щось не те коїться в Україні, якось неправильно ми живемо. Принаймні в цьому переконані більшість наших співгромадян: як свідчать дані опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова з 11 по 19 травня в усіх регіонах України (опитано 2000 респондентів віком від 18 років, теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%), 58,7 відсотка громадян вважають, що події в Україні розвиваються у неправильному напрямі. Протилежної думки дотримуються лише 18,7 відсотка українців, інші визначитися зі своїм ставленням до розвитку подій не змогли. Як зазначають експерти Центру Разумкова, порівняно з першими місяцями після приходу до влади нового Президента кількість респондентів, які вважають напрям розвитку подій правильним, знизилася майже втричі, хоча порівняно із, приміром, січнем цього року майже не змінилася.

Секретар Київради, друг Андрія Ющенка Олесь Довгий в інтерв’ю «Україні молодій» розповів, що обговорював із сином Президента нещодавній скандал із побиттям бориспільського міжрайонного прокурора Олександра Кузовкіна. До цього інциденту, за даними деяких ЗМІ, начебто був причетний Андрій Ющенко.

Протягом кількох минулих днів особистість колишнього чеського президента Вацлава Гавела висвітлювалась у ЗМI, мабуть, найінтенсивніше порівняно з усім тим часом, як він залишив Празький Град. Гавел презентував свою довгоочікувану книгу «Коротко, будь ласка». Це своєрідне продовження розмови, яку в 1986 році з тодішнім дисидентом Гавелом вів журналіст Карел Гвіждяла, назвавши її «Допит заочно».

В особливому етнічному середовищі гірських районів Івано-Франківщини, де мешкають бойки та гуцули, найкраще збереглися прадавні обряди і звичаї, хоча й сюди докотилися новомодні, зокрема шлюбні, віяння. Уже здебільшого показовою стає колись обов'язкова їзда молодят на конях у національному вбранні з гільцем — уквітчаним деревцем. На зміну кінному шлюбному кортежу прийшли розцяцьковані іномарки і вбрання з міських весільних салонів. Однак у Карпатах наречені-горянки продовжують дещо робити за прадавніми приписами.

Івано-Франківськ — симпатичний і комфортний для проживання галицький поліс, що підтверджують не тільки його мешканці, а й організатори Всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку», котрим опікується Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства. Починаючи з 2002 року, столиця Прикарпаття один раз удостоїлася «золота» і тричі «срібла» після прискіпливих оглядин членами журі всіх українських міст із населенням від 200 тисяч до півмільйона осіб.

«Тут зайнято — ідіть туди, на останні ряди», — суворо «присікла» капельдинер Молодого театру мої спроби вмоститися на приставному стільці поближче до виходу. Зібравши свої пожитки, пробираюся на останній ряд, розмірковуючи, як же звідти дивитимуся «Лускунчика-2004»? Річ у тім, що для цієї постановки режисер Андрій Сенчук поміняв місцями сцену і ту частину зали, де мають сидіти глядачі. Відтак актори розташувалися на підвищеннях, театрали ж мали уподоблятися страусам, витягуючи свої шиї в надії розгледіти, що там відбувається у вогнях рампи. На останньому ряді зустрічаюся з автором п'єси «Лускунчик-2004» Олександром Ірванцем — він у новому костюмі пісочного кольору, з жовтою трояндою «у тон», з надією вдивлявся у магічний простір сцени, здається, зовсім не переймався тим, що його посадили на таке «козирне» місце... Розцілувалися. Вмостилися. Чекаємо.

51-й Міжнародний варшавський книжковий ярмарок, який відбувався з 18 по 21 травня, з необхідності мав привабити наших видавців — по-перше, близькістю і відносною простотою в оформленні візи, по-друге, перспективністю для майбутнього просування на ринок, адже поляки чи не першими відгукуються на яскраві літературні події в Україні. Але чи сталося так, як гадалося? Ми попросили поділитися враженнями головного редактора видавництва «Теза» Наталю Брискіну, яка щойно повернулася з польської столиці.