Львів'янка Ольга Мелень отримала найпрестижнішу у світі екологічну премію Голдмана та 125 тисяч доларів. Вручення відбулося 24 квітня в Сан-Франциско (США) в присутності губернатора штату Каліфорнія Арнольда Шварцнеггера.

Центральна виборча комісія зареєструвала майже всіх народних депутатів, обраних до Верховної Ради за результатами минулих виборів. Днями до гурту новоспечених парламентаріїв додалися й урядовці. Свою кабмінівську декаду — а вона, як відомо, тепер обов'язково завершується з обранням нового парламенту — вони майже відбули. Попереду — десять днів роботи, а потім ще трішки у статусі «в. о.». Й уже з парламенту вони продовжать будувати свою політичну кар'єру. Не виключено, що в тому-таки уряді.

Колишнє українське село Павлокома у Польщі, за 40 км від Перемишля, нарешті дочекалося історичної справедливості, щирої молитви й сотень паломників. Про це місце, вмите кров'ю 366 мирних мешканців-українців, убитих у 1945 році польськими вояками, знатимуть віднині більше по обидва боки кордону. Днями тут за участю Президента України Віктора Ющенка та Президента Польщі Леха Качинського відкрили меморіал, запалили свічки, прочитали молитву представники різних конфесій. А раніше ж на місці масового поховання українців був смітник, мешканці Павлокоми не дозволяли навіть ставити хрести та й українців-паломників не жалували...
Десятки років ніхто не знав про страшну різню у Павлокомі. Часи змінилися. Сотні людей різного громадянства, свідки тих страшних подій, родичі загиблих приїхали до Павлокоми вшанувати пам'ять полеглих, вкрили пагорби жовто-блакитними прапорами й згадали ті страшні часи. Для того, аби простити, але не забути...

Робоча група з питань підготовки першого засідання Верховної Ради нарешті вилізла з ями непорозумінь, підозр і політичних лінощів. Найважливіше — вона обрала собі голову. Ця посада є технічною, однак навіть за цей маленький і пісний шматочок влади майже два тижні тривали політичні сутички. Зрештою, прототип «демократичної коаліції» у робочій групі (представники БЮТ, «НУ» і СПУ, яких загалом більшість — 17) проголосував за те, аби призначити головою «орговиків» соціаліста Івана Бокого.

«Ой людочки, він же пішов, ой, а що ж тепер буде, як же це...» — розпачливо притиснувши до грудей папку з паперами, голосила повна жіночка, розриваючись між бажанням залишитися на стільці, аби його не зайняв хтось інший, і побігти услід за мером. «Пішов — і правильно, — флегматично зауважила її сусідка по дислокації, витягаючи з сумки бутерброд. — А ви сидіть — народ розійдеться, а він потім усе одно вернеться, нікуди не подінеться, і до нас підійде». Поруч роздавали свою друковану продукцію прихильники китайського вчення «Фалуньгун». Газета з розповіддю про суть учення й інформацією про трагічну долю його китайських прихильників, яких комуністичний режим КНР запроторює до концтаборів, розходилася «на ура» — із них одразу ж робили панамки від незвично пекучого травневого сонечка. Так минулої суботи розпочався перший «демократичний» прийом громадян, ініційований новим мером Києва.

Надія Заїченко, випускниця аспірантури при Інституті педагогіки, вже третій рік не може захистити кандидатську. І робота, як на мій неупереджений, але й непрофесійний погляд, непогана та й актуальна — порівняння організації позашкільної роботи в Америці та в Україні. Але чомусь справи йдуть важко, мов непідмазаний віз. То несамостійність роботи молодій авторці припишуть, то документи загублять, то постійно слухання роботи переносять. Та й науковий керівник не поспішає захищати від нападок свою підопічну. Їй якось поспівчували: «І як ви, така молода, без грошей, без зв'язків, хочете отримати науковий ступінь?» Але дівчина вірить у те, що розум може і без грошей пробити собі дорогу в нашій країні. Надія видала книжкою свою дисертацію, отримала довідку про те, що її робота є оригінальною (захист від звинувачень у плагіаті) і тепер чекає осені, бо аж на цей час перенесли оцінювання її дисертації, коли комісія має вирішити, чи достойна така робота бути заслуханою, чи знову відправити дівчину доопрацьовувати свою сто разів «вилизану» роботу. А час іде, й невідомо, чи не захистить до осені хтось спритніший дисертацію на таку ж тему.

Важко повірити, що словак Любош Міхел ще раз добровільно погодиться судити матч двох українських провідних команд. У єврокубкових поєдинках, які він обслуговує регулярно, єдиноборства теж часто домінують над технічними діями, але навряд чи там є словесний тиск зрозумілою арбітру мовою. Судячи з міміки Міхела, він розумів, що йому розповідають футболісти, а це для матчу такого високого рівня напруги — безумовний мінус. На результат протистояння це не вплинуло, але все ж відзначимо, що трактування фолів цього разу не було по-англійськи бездоганним. Міхел досить часто потрапляв на «гачок» артистизму гравців. Чому роль рефері знову не виконував Стів Беннет, якщо з цього приводу було навіть рішення ФФУ? Бо помiчники арбiтра — не професiональнi суддi й мали повернутися до роботи.