На хвилі розвитку комсомольської преси — більш вільнодумної, ніж «офіційна» комуністична, — в надрах ЦК Компартії УРСР визріває геніальний план: створити свою, комуністичну молодіжну республіканську газету. Для втілення цього завдання в життя підшукується група товаришів, якi пройшли школу офіціозу «Радянська Україна», на чолі з 35-річним Михайлом Дорошенком. Назва «Україна молода» — плід фантазії власне Михайла Івановича. Перший логотип розробив відповідальний секретар Олександр Саліков.

Їх у «Борисполі» ледь не задушили — українських футболістів, які повернулися з Німеччини значно пізніше, ніж від них того очікували. Не скажеш, що зі щитом, адже в 1/4 фіналу вони програли італійцям з рахунком 0:3. Але ж і не на щиті, а своїм, досить бадьорим ходом.

Є у творчій скарбниці нашого дотепного народу приказка, згідно з якою нелюбов однієї особи до іншої відображається в небажанні навіть природні потреби справляти в радіусі кілометра одне від одного. Простіше кажучи, «так його не люблю, що навіть с.... на одному полі не сяду». Але в політиці, як відомо, все не як у людей. І, скажімо, в сяючій білою плиткою парламентській вбиральні хтось із лідерів «синьо-білої» опозиції може спокійнісінько пристроїтися поруч котрогось із керманичів «помаранчевої» більшості, даючи журналістам чоловічої статі чудовий привід вихвалятися перед колегами-жінками ситуативним «дзюрчанням у такт» із, приміром, «дуетом» суто умовних Януковича і Єханурова. Натомість коли йдеться про можливість тим самим політикам сісти за один стіл, вони десять разів подумають, перш ніж погодитися. Здавалося б, таку добру ідею ініціював Президент і підхопили «коаліційні» парламентарії — сісти й розв'язати всі суперечки з опозицією за «круглим столом». Але не склалося. Чи то не підійшов асортимент «закусок», де замість бутербродів із чорною ікрою планувалося «поглинати» чергові нудні папери, чи то компанія комусь не сподобалася, але призначене вчора на 11-ту годину засідання «круглого столу» завершилося черговим «пшиком». Навіть більше — черговим, тепер уже розширеним ультиматумом, який за принципом «найкращий захист — це напад» висунула провладній коаліції опозиційна меншість.

Рясні дощі з руйнівними наслідками серед літа для України мало характерні, а для Криму й поготів. Проте Крим, який у липні зазвичай потерпає від спеки, минулих вихідних немов мокрим рядном накрило. У ніч проти неділі у селі Багате Білогірського району так лило, що в місцевому ставку вода вийшла із берегів і розірвала греблю.

Подібні рейди під час курортного сезону для бійців Внутрішніх військ уже стали традиційними, адже на чорноморське узбережжя вони відправилися втретє. В Україні ще пам’ятають подібні відпрацювання бійцями ВВ у 2004 році в Донецькій та Закарпатській областях, але Крим та Одещина — регіони особливі. Під час курортного сезону тут різко активізується вулична злочинність, адже десятки тисяч відпочивальникiв — «ласий шматок» для злочинців. Зрозуміло, що силами місцевих правоохоронців злочинність не вгамувати, натомість наявність патрулів ВВ різко зменшує апетити крадіїв, грабіжників та гвалтівників. За інформацією кримського главку МВС, минулоріч у тих регіонах півострова, які патрулювали Внутрішні війська, кількість вуличних злочинів зменшилася на 34 відсотки.

Розваги вагітної жінки, в якої, до того ж, уже є маленька дитина, дуже скромні. Підгузки, відвідування жіночих консультацій, курсів для молодих батьків чи, у кращому випадку, крамниць. Натомість вагітна мусить багато в чому себе обмежувати. Та ще й дотримуватися безлічі забобонiв: не можна шити, стригти чи фарбувати волосся, готувати заздалегідь дитині «придане», розповідати стороннім про свою вагітність і, тим більше, комусь (крім лікаря й чоловіка) показувати свого животика.

Кумедного добряка Джекі Чана його прихильники навряд чи можуть уявити в ролі поганого хлопця. Адже за всю свою кар'єру він не зіграв у кіно жодного негативного героя! Але головне, що в житті Джекі Чан такий же всуціль хороший, як і на екрані. Чого тільки варта його остання заява, що половину всього заробленого «нєпосільним трудом» 52-річний актор заповість на благодійність.

Один мій знайомий, нахвалюючи свої успіхи на поприщі торгівлі, якось сказав: «У мене це так добре виходить, що я навіть лайно можу продати». А он у Великiй Британії зовсім не треба було прикладати зусиль, щоб продати такий делікатний «товар». Більше того, за нього ще й торгувалися на аукціоні, й не хто небудь, а перші люди в державі.

Дружина весь час говорить про поїздку на Канари. Нічого не маю проти. Нехай говорить.