У МВС офіційно не коментують і не називають прізвища осіб, які цієї суботи вчинили бійку в барі «Ібіца» в Одесі. Місцеві ЗМІ тим часом пишуть, що в хуліганській бійці брав участь і син столичного голови Степан Черновецький. «Серед учасників інциденту 2 липня значиться і Степан Черновецький», пише УНІАН із посиланням на свої джерела в міліцейському відомстві.

Розбурханий вулик нагадував учора центр Донецька. У районі торгового комплексу «Золоте кільце» працівники речового ринку «Континент» влаштували акцію протесту проти закриття свого базару. Оскільки навколо «Золотого кільця» розташована найбільша в місті транспортна розвилка, відразу на декількох дорогах було паралізовано рух автобусного, трамвайного й тролейбусного транспорту. Через це тисячі людей не змогли вчасно добратися на роботу.

Нещодавно в Міністерстві освіти та науки пройшло чергове засідання Державної атестаційної комісії (ДАК), на якому 22 філії приватних та державних ВНЗ позбавили ліцензій. Як уже писала «УМ», студентів із ВНЗ, яких позбавили ліцензії, будуть переводити на аналогічні умови навчання. Так, «платники» можуть перейти на платний факультет ВНЗ, який дає ту ж спеціальність. А тих, хто вчився за держзамовленням у філіях, що втратили ліцензії, переведуть до базового ВНЗ після того, як студенти складуть іспит, котрий має засвідчити рівень їхніх знань.

Нинішній рік оголошено ЮНЕСКО роком Вольфганга Амадея Моцарта (1756-1791). Адже на 2006-й припадає 250 років із дня народження і 215 років iз дня смерті «Бога музики», як називали великого композитора. Моцарт помер у 35-річному віці — після дивної хвороби, яку точно досі ніхто так і не діагностував. За п'ять місяців до смерті в нього народився молодший син, а сам Моцарт майже до останнього писав музику і диригував. Саме тому його хвороба видається такою незрозумілою і загадковою. Часто причину смерті шукають у тому, що геніальному композиторові багато хто заздрив. І головним заздрісником до сьогодні називають колегу Моцарта, також композитора, Антоніо Cальєрі. Проте зрозуміло: щодо смерті видатного австрійця є дуже багато запитань і жодної абсолютно достовірної відповіді.

Не секрет — українське книговидавництво сьогодні переживає кризу. Попит на українську книгу не дуже великий, та і якби він був більшим, навряд чи це вплинуло б на збільшення обсягів продажу українських книг — прилавки ж бо в магазинах і на ринках завалені іноземною, переважно російськомовною, низькопробною продукцією. Українські націоналісти, розуміючи, що на ситуацію потрібно впливати, «завдають удару у відповідь» — у жовтні 2003 року стартує всеукраїнська акція «Свій до свого по своє». Назва акції є символічною, цей вислів походить з української старовини, він означає співпрацю, взаємодопомогу, прагнення українців до підтримки одне одного. Під такою назвою і попередники сучасної молоді з ОУН проводили національні ігнорації польських товарів. «Свій до свого по своє» — це масштабна передача української книги до бібліотек найрізноманітніших установ по всій країні, низка зустрічей української громадськості з тими, на кому тримається вітчизняне книговидання.

Попри триваюче протиборство за ключові посади в Одеській облраді й кампанію за остаточне витіснення із держустанов української мови, не пройшли повз увагу громадськості «морської столиці» дві знакові події наприкінці травня. Хресний хід близько двохсот ченців і парафіян УПЦ МП на увічнення пам'яті царя-мученика Ніколая II і презентація у видавництві «Чорномор'я» книги «Нариси української культури», щойно виданої відомим філософом Євгеном Акимовичем. Інтерес журналістів, істориків, письменників, студентської молоді до праці одного з провідних одеських учених підживила поява у місцевих книгарнях «книги-дослідження» москвича Александра Абрашкіна «Тайны Троянской войны и Средиземноморская Русь». Оскільки російський автор не просто силкується переконати читача у марноті зусиль «помаранчевої» влади вивести «малоросів» до рівня цивілізованих народів, передусім, певна річ, «великодушних великоросів», а й довести на «історичних фактах», що так ведеться із сивої давнини і буде завжди...

Після Другої світової війни до 1954 року за межами УРСР опинилося понад 40 відсотків української етнічної території — в Румунії, Угорщині, Словаччині, Польщі, Білорусі, Росії і Молдові. УРСР як член ООН підписала і ратифікувала Гельсінкський прикінцевий акт, 3-й та 4-й принципи якого визнали непорушність кордонів УРСР. Отож 24 серпня 1991 року Україна проголосила незалежність у визначених Москвою і визнаних Гельсінкським прикінцевим актом кордонах, що звузило поняття соборності.

Неоголошена «енергетична війна» між цивілізованим світом та російсько-іранським альянсом розгоряється з новою силою. Днями іранський міністр нафтової промисловості оголосив, що в разі застосування міжнародних санкцій Тегеран готовий боронитися? І «ціна нафти щонайменше зросте до сотні доларів за барель». Враховуючи колосальне потепління в російсько-іранських відносинах, автовласників це мало б непокоїти — те, що «в Тегерана на язику, в росіян на умі».

У світі існує стереотип, що Німеччина — це велетенські кухлі з пивом, гори сосисок та смаженої картоплі й капусти. Німці й самі мають проблеми з самоідентифікацією, оскільки у другій половині ХХ століття дві німецькі держави майже 40 років прожили окремо, розділені муром. 19 червня в Національному музеї німецького мистецтва та культури в місті Нюрнберг відкрилася виставка під назвою «Хто такий німець?». Як повідомляє «Німецька хвиля», куратор виставки Маттіас Хаманн готував експозицію впродовж трьох років, але навіть він безсило розвів руками і сказав, що не має відповіді на поставлене у її назві запитання. На виставці представлено 700 експонатів, які ілюструють 200-річну історію Німеччини. Вони зібрані у п'ять тематичних підрозділів: «Устремління», «Дух», «Віра», «Характер» та «Батьківщина».

Нещодавно московська прокуратура пред'явила звинувачення Олександру Пічушкіну у вбивстві ще однієї жінки. Це вже офіційно доведено, та водночас слідчі впевнені: 32-річний «божевільний шахіст» не дарма хизувався тим, що «обігнав» Чикатила — на його рахунку, однозначно, десятки жертв.