Віднайти Кравченків у Піщі виявилося геть не важко: власник цього зовсім не «западенського», тим більше не шацького прізвища, був і залишається єдиним Кравченком (не рахуючи дружини та дітей) в останньому на українсько-білоруському кордоні волинському селі. А тому перше, що спало на думку: напевне, прикордонник-східняк потрапив служити на край українського «світу». Та не служба і не військовий обов'язок змусив справді східняка Кравченка осісти у прикордонній Піщі.
Чеське статистичне управління, яке виконує роль ЦВК, повідомило попередні офіційні результати парламентських виборів, які відбулися в цій країні минулих п'ятниці та суботи. Остаточні офіційні результати будуть оголошені після розгляду можливих скарг. Активність виборців була вищою, ніж на попередніх виборах 2002 року (58 відсотків), і становила 64,47 відсотка.
Нинішній етап українсько-польської приязні нарешті свідчить про щире і послідовне прагнення політичних еліт обох держав порозумітись. Прагнення є. Діалог є. Саме тому і проявляється безліч гострих моментів, досі замовчуваних, ба, навіть приховуваних. Зокрема, і про життя українців у Польщі. Наголосимо: не української діаспори останньої хвилі, не заробітчан, а українців, котрі споконвіку мешкали на тих землях, а по війні були виселені хто до СРСР, хто до інших областей Польщі.
Надалі залишається невідомою доля чотирьох російських дипломатів, які минулої суботи були викрадені невідомими у Багдаді. Ще в день викрадення з'явилося перше повідомлення про їх звільнення, вчора вранці - друге. Але МЗС Росії спростувало ці повідомлення.
За попередніми результатами, що їх оприлюднила вчора вранці (за київським часом) Державна виборча комісія Перу, у другому турі президентських виборів, які відбулися в неділю, перемогу здобув колишній президент Перу Алан Гарсія, який набрав після підрахунку 77,3 відсотка бюлетенів 55,46 відсотка голосів.
Поодинокі спроби підкоригувати редакційну політику траплялись і торік, коли зі зміною керівництва держадміністрацій деякі «районки» відчули смак істинної свободи слова. Кому ж найбільше не давало спокою їхнє вільнодумство, стало зрозумілим лише тепер. Новообрані ради, де більшість складають якраз «регіонали», відразу зі знанням справи вирішили поквитатись із незалежно-підзвітними редакторами. Утім політичною доцільністю переймаються не лише «біло-сині».
Сьогодні, у свій професійний день, нам, журналістам, приємно відзначити, що суспільство висловлює нашій праці куди більшу довіру, ніж багатьом державним інститутам. Безсумнівно, те, що свобода слова великою мірою прийшла в Україну, - наслідок Помаранчевої революції, яка дала вивільнення суспільній думці.
Прийти в журналістику я, мабуть, мав би на десятиріччя раніше, але прийшов тоді, коли прийшов. Уже років десять гриміли які-небудь Любімов із Нєвзоровим, слабо розбавлені вітчизняними Вереснями. Хтось ішов у політику, хтось давно став мільйонером. Я ж сидів за розхитаним столом редакції інформації обласного ТБ і гарячково «відписувався», призвичаюючись до нових слів: «ВХС», «синхрон», «кор. в кадрі/за кадром».
Iз часів головування облрадою Бориса Колесникова сесії тут відбувалися майже в автоматичному режимі. Скажімо, два десятки питань могли розглянути хвилин за двадцять, і всі рішення приймалися переважно одноголосно. Але вже на першій сесії нинішнього скликання депутати від «Народної опозиції» попередили, що нудьгувати надалі нікому не дадуть.
