Бейонс Ноулз, схоже, потрапила в неабияку халепу: бюджет співачки може збідніти на півтора мільйона доларів, плюс іще доведеться пережити нудну судову тяганину. А все через бізнес, яким Ноулз зайнялася у вільний від основної роботи, себто сцени, час.

Від браку яскравих пригодницьких фільмів, наповнених неймовірними спецефектами й захоплюючими поворотами сюжету, сучасний кінематограф не страждає. Але хоч якими оригінальними й красивими є нові стрічки, їм усе одно не зрівнятися з пам'ятниками кіномистецтва, які, попри свою технічну наївність і простоту, завжди залишатимуться незрівнянними й улюбленими. Саме до таких «вічних» фільмів належить знаменитий чорно-білий «Тарзан», знятий у 30-х роках минулого століття. Героя Джонні Вайсмюллера — актора й спортсмена-плавця, який до початку кінокар'єри встановив 67 рекордів світу, — наслідувало не одне покоління глядачів у всьому світі.

На уроці в московській школі. Тема — приказки:
— Вовочко! Язик до... чого доведе?... На букву «к»?
— До Колими.

Незважаючи на те, що з цієї «гарячої точки» Межиріччя ще півроку тому було виведено український миротворчий контингент, на землі Тигру та Євфрату продовжує литися українська кров. Адже в Іраку лишилося 43 військовослужбовцi миротворчого персоналу наших Збройних сил (31 офіцер та 12 прапорщиків), які разом з іноземними колегами служать у штабах Багатонаціональних сил «Ірак», однойменного корпусу та в дивізії «Центр-Південь», у тренувальній Місії НАТО в Іраку та у відділі військової допомоги.

Як і обіцяли «антикризові коаліціонери», минулі вихідні пройшли в напружених переговорах. Головна інтрига — чи ввійде «Наша Україна» в «широку» коаліцію і якщо так, то на яких умовах, — станом на вчора залишалася нерозкритою. Увійде, та ще із соромом — здавши всі свої редути, запевняли «регіонали» вустами Миколи Азарова. Не дочекаєтеся, принаймні здачі редутів, — огризалися «нашоукраїнці» в особі Романа Безсмертного. Аврал, полундра, рятуймося: в Україні назріває антидержавний заколот за участю найдепресивніших бойовиків із Західної України, які вже начистили свої «шмайсери» й сунуть на Київ — фізично нищити «антикризову коаліцію» — бідкалися комуністи-соціалісти. А в президентському секретаріаті нечисленні аналітики сушили голови над тим, що його робити і як із цим «зробленим» (чи незробленим) потім жити далі...

Загалом у Лівані на консульському обліку, за даними прес-служби МЗС, перебуває 1605 громадян нашої держави, 300 з них наприкінці минулого тижня виявили бажання залишити країну. Перша група — з 12 осіб — вирушила в неділю. Автотранспортом посольства України їх перевезли до аеропорту міста Алеппо, що в сусідній Сирії, і відтак відправили чартерним рейсом на Батьківщину.

Якщо диктор на стадіоні «Чорноморець» і помилився, коли на початку церемонії відкриття нового футбольного сезону запросив підняти прапор України Олександра Шовковського та Анатолія Тимощука — гравців збірної... СРСР, то небезпідставно. Одеський «жартівник», вочевидь, має досвід футбольних оголошень союзних часів, тому присутність у VIP-ложі футбольного екс-начальника вже не існуючої імперії — росіянина Колоскова — та соціалістично-комуністичних «секретарів республіки» Мороза та Мартинюка й призвела до своєрідного «дежа вю». Тим більше, що поруч сиділи донецькі та київські олігархи, які ніколи не приховували своєї ностальгії за чемпіонатом СРСР.

Сюжет, свідками якого стали мешканці вулиці Карла Маркса у Вінниці, міг би спокійно позмагатися з голлівудськими «чорними» трилерами, а особливо — зі знаменитим «Психо» Альфреда Хічкока. Почалося з того, що люди, яких уже не один день діставав неприємний запах із вентиляційного отвору, спустилися на поверх нижче й поцікавились у сусіда про причини смороду. Той не без труднощів виринув з алкогольного дурману і впустив пришельців. Вони й виявили, що у ванні з водою плавав голий мрець! До приїзду міліції господар дещо протверезів і пригадав, що то його приятель, який прийшов у гості тижнів два тому, вирішив прийняти ванну і, на своє нещастя, потонув.

Поширену версію про те, що тепер учнями профтехучилищ стають винятково ті, хто вміє лише крутити хвости коровам або вивчив азбуку не в повному обсязі, легко спростовує практика підготовки робітників високої кваліфікації в Івано-Франківському центрі профтехосвіти №1. Його директор Іван Шібель, який називає цей навчальний заклад «найбільшим надбанням у своєму житті», стверджує: «Ми беремо на навчання дітей, про яких кажуть, що вони не набули достатніх знань у школі, тому вважаються неперспективними. У нас вони не просто перспективні, а дуже перспективні — наших випускників не вистачає на всіх бажаючих роботодавців».

Перлина Києва — Андріївський узвіз — нині виглядає не надто привабливо: його добре відома бруківка рясно залита бетоном, у повітрі купа пилу, на дорозі — щебеню та піску. Звісно, туристам та киянам це не дуже до вподоби, надто вже злі на такі дорожні «метаморфози» місцеві торговці сувенірами. Кажуть, що «оновленим» Узвозом обурюються всі відвідувачі. Обличчя історичної вулиці від такої «окраси» й справді не виграє. Бетонні потоки подекуди позасихали горбами, і плями розлитого бетону солідних розмірів по всьому Узвозу не справляють приємного враження...