Сьогодні до України після відсидки в російський тюрмі повертаються українці, в яких російська влада розгледіла запеклих антиглобалістів і провокаторів, котрі намагалися зашкодити спокійному проведенню у Санкт-Петербурзі саміту «великої вісімки». Нагадаємо, що під час акції протесту антиглобалістів під готелем, де мешкали учасники саміту, спецназівці затримали 37 осіб. Серед них троє українців — журналіст «1+1» Максим Буткевич, активістка руху «Світ — не товар» Власта Підпала та неповнолітній хлопчина. Двох останніх було засуджено до двох днів арешту, Максима — на три. Проте після подачі апеляції і старанням генконсула журналісту вдалося скоротити свій термін на один день.
Уже вчора ввечері він мав виїхати до Києва, оскільки, згідно з рішенням Федеральної міграційної служби РФ, 19 липня якраз завершувався дозволений термін для іноземних громадян на перебування на російській території. «УМ» вдалося зв'язатися з Максимом, який розповів про свої петербурзькі пригоди.

До «часу ікс», який настане 25 липня (коли спливає двомісячний термін з того часу, як уряд Юрія Єханурова склав свої повноваження перед новообраною Верховною Радою), лишається менше тижня. Якщо нового уряду до наступного вівторка не буде — в Президента з'явиться можливість розпустити Верховну Раду. Тож «дедлайн» наближається, натомість активності, яку в цих умовах мали б демонструвати прибічники нових виборів ВР, не видно.

Росія знову не дала згоду на підписання Європейської енергетичної хартії. Суть протиріччя така: РФ потрібен доступ до розподільчих мереж країн Європи, ЄС — доступ до транзитних потужностей «Газпрому». При цьому українська газотранспортна мережа , схоже, роглядається як «пиріг на іменинах», до якого прикуті очі гостей. Поки що на тлі розмов про можливе відновлення ідеї газового консорціуму офіційний Київ не заявив, якого саме формату цього консорціуму він прагне. Мабуть, повернення до цього проекту для української верхівки було надто крутим і несподіваним. Надто великі надії вона покладала на саміт «великої вісімки» у Санкт-Петербурзі після того, як її позиції підтримали західні політики, які активно говорили про «енергетичний шантаж». Адже напередодні саміту мало не всі західноєвропейські газети згадували Україну.

26 грудня минулого року виконуючий обов'язки голови правління Дніпропетровської облспоживспілки Микола Васильович Шапар надвечір повертався з роботи додому. Настрій у нього був нікудишній. Завтра мали відбутися треті збори Ради облспоживспілки п'ятнадцятого скликання, на які виносили питання про обрання голови правління. Це вже була друга спроба скликати збори з таким порядком денним. Перші, призначені на 12 грудня, не відбулися, бо Петропавлівський районний суд, розглянувши позов члена Ради О. М. Калимана, заборонив їх проводити на тій підставі, що, мовляв, позивача можуть позбавити права на всебічне і широке обговорення кандидатури. І хоча юриспруденція не знає умовного способу «що було б, якби», претензії одного члена Ради суд поставив вище інтересів десятків інших членів Ради, вище інтересів усієї обласної спілки споживчих товариств. Тому не дивно, що обласний апеляційний суд скасував це рішення. Однак буквально напередодні повторних зборів, призначених на 27 грудня, Бабушкінський районний суд Дніпропетровська вже за позовом заступника голови правління облспоживспілки К. С. Численок повторив вердикт петропавлівських служителів Феміди з приводу нових зборів і навіть відкрив провадження щодо примусового його виконання.

«Щодня приїжджав дядя на машині, забирав декількох iз нас і віз на квартиру. Там нас годували, мили, а потім починали знімати: фотографували, як ми роздягаємося, миємося у душі. Наприкінці нам заплатили по 50 гривень кожному і сказали, кого вони приїдуть знімати наступного разу. На жаль, я не підійшла, бо їм потрібні були меншенькі дітки...» Ці страшні речі розповіла 12-річна Оленка, яка мешкає у київському дитячому будинку, коли старші запитали, звідки у маленької дівчинки та її друзів такі великі гроші. Із сумом деякі діти зізналися, що вони не підійшли злочинцям, які так і не потрапили до рук київської міліції.

Відтоді, як російська красуня Анна Курникова зійшлася з красунчиком Енріке Іглесіасом, її фактично не видно й не чути. Колись найсексуальніша тенісистка світу потрапляла на верхівки всіх «зіркових» рейтингів краси, мала мільйони прихильників і з'являлася на найшикарніших модних тусовках. Тепер Ані, очевидно, цілком вистачає спілкування з коханим, бо на людях вона, принаймні донедавна, з'являлася рідко, спорт покинула взагалі (під тим приводом, що травмувала спину) і, що дивно, навіть в рекламі давно не знімалася. І харчується Курні, схоже, самим коханням. Принаймні саме такий висновок спадає на думку при погляді на її «нову» фігуру.

Здавалося б, болючіше, ніж він вдарив по Дженніфер Аністон, зрадивши її з Анджеліною Джолі, Бред Пітт вчинити з колишньою дружиною вже не зможе. Однак хлопець виявився не промах і примудрився-таки ще більше зіпсувати життя сердешній Джен. Причому якщо першого разу зрадливий благовірний образив її як жінку, то тепер завдав удару Аністон-актрисі. Та ще й якого!

Лизнув — хильнув — куснув. Цей ритуал добре знайомий усім шанувальникам мексиканського аналогу нашої «біленької». Ні, швидше, мабуть, самогонки, позаяк пахне текіла — а йдеться саме про неї — геть як справжнісінький первак. Очевидно, експертам, які сидять у культурно-науковому департаменті Організації Об'єднаних Націй (тобто всім відомому ЮНЕСКО), текіла також дуже до вподоби. Настільки, що вони вирішили включити в перелік об'єктів світової спадщини, які підлягають охороні, не лише плантації блакитної агави, з якої, власне, мексиканську горілку і виробляють, а й заводи з виробництва текіли, які поблизу цих плантацій розташовані.

— Любий, будь ласка, поясни як-небудь пом'якше синові, що його хом'ячок здох.
— Сина, йди сюди! Віджимайся! 1, 2, 3, 4, 5, 6...
— Все, не можу більше...
— Що?! Здох?!!
— Ага...
— Ось і твій хом'як теж!

Я виходжу з маршрутки вже через годину їзди з Ужгорода. За тою горою — Словаччина. До неї — кілька кілометрів. Кілька кілометрів нездоланності! Адже кордону тут ніколи не було. Його проклали після Другої світової, розділивши гору на українську і словацьку. Залишивши словаків в Україні, а українців — у Словаччині.