Учора Верховна Рада таки ухвалила постанову про звільнення Василя Маляренка з посади голови Верховного Суду у зв'язку з поданою ним заявою. Нагадаємо, що цю заяву пан Маляренко написав через кілька днів після парламентських виборів, коли стало зрозуміло, що Блок Литвина, у списках якого стати нардепом під № 5 розраховував i голова ВСУ, до парламенту не потрапляє. Отже працевлаштуватися у Верховній Раді 65-річному Василю Маляренку не вдалося, цей самий парламент відправив його на політичну пенсію 298 голосами «за», після чого депутати проводжали Маляренка оплесками i стоячи.

«Ну де ж вона, ну що ж це таке, ой...» — ледь не плачуть двоє дівчат, з надією видивляючись когось у розрізнених групках людей біля пам'ятника Ватутіну (навколо на доріжках та газонах стоять або бродять такі самі групки, деякі з табличками на кшталт «Голосіївський район»). Випадково прийнявши кореспондентку «УМ» за «свою», ставлять якесь дивне запитання про списки, але не встигаю я розгублено зітнути плечима, як поруч «виростає» міцно збита жіночка — дійсно з якимись паперами в руках. «Дєвочкі, ви чьї?» (панночки, перебиваючи одна одну, починають хаотично пояснювати, «чиї вони» й кого шукають). «Я же о ваших інтєрєсах пєкусь, чтоби ви дєньгі получілі!» — намагаючись розібратися, дратується жінка.

Замість народних депутатів на парламентських кріслах фракції Блоку Юлії Тимошенко прилаштувався державний прапор. БЮТівці ігнорують роботу Верховної Ради, протестуючи проти реваншу команди Януковича. Однак цей демарш поширюється тільки на «підкупольну» роботу, себто залу засідань. Бо «тимошенківці», як і обіцяли, продовжують працювати в комітетах і чи не щодня проводять засідання фракції. Свою вчорашню сходку вони зробили відкритою для журналістів.

Ще один «інтеграційний» музичний конкурс на пострадянському просторі — «Нова хвиля» у Юрмалі. Інтеграційний у тому сенсі, що музику там замовляє і платить за неї Росія, але оскільки діло відбувається в європейській Латвії, «упаковка» конкурсу більш цивілізована і «залаштунки» акуратніші. До минулого року, коли Тіна Кароль завоювала в Юрмалі друге місце і особистий приз від Алли Пугачової, українські учасники більше створювали масовку, ніж реально конкурували з більш «просунутими» виконавцями. Але після, без перебільшення, тріумфу Тіни амбіції українських виконавців і продюсерів освітилися перспективою реальної перемоги. Головне — знайти голосистого і «бійцівського» виконавця, адже хороший старт на цьому фестивалі, на думку Тіни Кароль, дає молодому артисту потужний поштовх у кар'єрі: «Я вважаю, що «Нова хвиля» — це найпрофесійніший конкурс у світі. У виконавців, які піднімаються на гребені цієї хвилі, є дорога далі. «Ні «Євробачення», ні інші конкурси цього не забезпечують».

Вiн став «своїм письменником» і для просоленого морського вовка, і для відірваного від світової марноти інтелектуала. Радянські шістдесяті — зоря нашої юності, перші кроки в Невідоме і Заборонене — висвячені, немов образом мудрого біблійного пророка, його іронічною посмішкою, всерозуміючим поглядом примружених очей. Він був ідолом нашого прагнення до нового, жаги невигаданих і усвідомлених перепон, солоного поту подолання, потужного шквалу в обличчя... І першу принаду осягнення незнайомого, але такого бажаного, терпкого почуття — свободи, наче свіжість першого поцілунку, подарував нам саме він... Хем здавався сучасником доби Великих Відкриттів, символом позачасової мужності. І водночас — Вічного Дитинства...
Про те, що батько застрелився, Ернест довідався у потягу з отриманої телеграми. Поховання в Оук-Парку, передмісті Чикаго, було пишне, з безліччю розчулених слів про те, що Кларенс Едмондс Хемінгуей прожив гідне життя, полегшуючи страждання сотням людей. А Ернест, ідучи за труною, думав, що батько так і не зміг полегшити страждання собі самому. Болі у ногах, які з'явилися останнім часом, були ускладненням діабету і призвели до невиліковної гангрени ступнів.
Вибір батька Ернест не схвалив: «Він поспішив». Хоча загалом про самогубство розпатякувати він полюбляв і ставився до цього вкрай негативно. Наче навздогін хотів довести батькові його слабкість і неправоту. Але з роками прийшло розуміння батька, усвідомлення його рішення. І відчуття містичного і незворотного перетину родових приречень. Адже мине не так уже й багато років, і він опиниться перед точнісінько таким самим вибором...

Два роки тому вихованець київського хокею Руслан Федотенко у складі команди НХЛ «Тампа-Бей лайтнінг» виграв Кубок Стенлі і привіз його на Батьківщину. Мабуть, ніхто тоді й гадки не мав, що найпочесніший хокейний трофей планети найближчим часом знову побуває в столиці України.

У середу на 36-му чемпіонаті Європи, що триває в болгарському Пловдиві, відбулася перша половина чвертьфінальних баталій. В українських любителів боксу вони викликали позитивні емоції, адже троє з чотирьох наших співвітчизників пробилися до півфінальної стадії і забезпечили собі, як мінімум, бронзові медалі.

Відомо, що українські боксери Володимир і Віталій Клички беруть активну участь у благодійній діяльності. І ця традиція продовжується. Днями Віталій виставив на продаж свої труси, в яких він здобув перемогу над американцем Ларрі Дональдом. Амуніція Кличка-старшого, котрому, до речі, позавчора виповнилося 35 років, пішла на аукціоні з молотка за 9 тисяч євро при стартовій ціні у 500.

Були колись часи — кожна освічена дівчина, яка себе бодай трохи поважала, вважала за потрібне вести щоденник, із яким ділилася своїми найсокровеннішими переживаннями. Тепер ситуація змінилася, й відшукати людину, а тим паче знамениту, яка послідовно й відверто веде щоденник, дуже складно. За єдиним винятком: якщо не йдеться про одкровення... в інтернеті. Такі вони, віяння нашого комп’ютеризованого тисячоліття: замість ховати зошит зі своїми щирими зізнаннями в найдальшу шухляду, аби не потрапив на чужі очі, панночки «вивішують» їх на загальний огляд у «всесвітньому павутинні». І однією з таких відвертих панночок є секс-бомба й кінозірка Памела Андерсон.

Гасло нового часу: «Народу потрібні МіР (Мороз і «Регіони») і МЯСо (Мороз, Янукович, Симоненко)!»