Першу партію сучасних тягових двигунів для промислових електровозів відправили з Черкащини до Російської Федерації. Це власна розробка конструкторів Смілянського електромеханічного заводу. Підприємство, яке традиційно займається ремонтом електромашин рухомого складу залізничного та міського електротранспорту, взялося за нову для себе справу не випадково. «Сьогодні позиціонувати себе на ринку тільки як ремонтне підприємство, без створення своєї потужної конструкторської бази й запровадження нових розробок уже не можна. Адже конкуренція досить відчутна», — розповідає «УМ» голова правління ВАТ «Науково–виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» Євгеній Шаповалов, котрий очолив завод на початку року.

Це на власному прикладі доводить мешканець Миколаєва Анатолій Ільченко, який вчинив у рідному місті справжній «мовний переворот». Саме завдяки його принциповості місцеві чиновники та міліціонери вечорами студіюють підручники з української мови. Багато хто з них уже програв судові позови Анатолію Ільченку і сплатив пристойні штрафи за свою недбалість. А інші бояться, що не сьогодні–завтра цей «епатажний дивак» (так багато хто в Миколаєві називає Ільченка) позиватиметься й проти них!

Коли ви останній раз вдивлялися в нічне зоряне небо? Мабуть, ще в часи романтичної юності, коли під покровом ночі прогулювалися з коханими. А потім сімейні турботи, робота... Недарма в народі кажуть: «ніколи і вгору глянуть». А ось для донецького бізнесмена Олександра Плахи споглядання зоряного неба є улюбленим заняттям. Саме для цього Олександр купив хату поблизу Донецька, обладнав її під приватну обсерваторію. І тепер тут годинами вдивляється в нічне зоряне небо та фотографує небесні світила цифровим фотоапаратом. Це, на його переконання, найкращий спосіб позбутися думок про кризу чи інші земні проблеми.

Хто намагався взути на зиму свою дитину, добре знає, яка це проблема. Доводиться вибирати між дешевим і часто неякісним китайським взуттям і дорогущим європейським, яке в ціні не поступається дорослому. Але ж має бути тут якась золота середина. І вона є — це наше вітчизняне взуття. Чому ж його вдень з вогнем не знайдеш?

Неефективність управлінських структур на рівні районів, на утримання яких щороку виділяється із бюджету близько двох мільйонів гривень, неодноразово викликала і постійну критику з боку міської влади, і намагання взагалі від них відмовитись. Щоправда, років п’ятнадцять тому перша кавалерійська атака зі спробою ліквідувати поділ міста закінчилась нічим. Районні керівники, які не бажали втратити теплі крісла, звернулись до суду і врешті свого домоглись: остаточним вердиктом «ліквідаційне» рішення сесії міськради було скасоване, оскільки депутати не врахували думку територіальної громади, яку можна дізнатись лише на референдумі.

Луганська верхівка «синьо–білих» не полишає спроб підім’яти під себе козачий рух, насамперед — донське козацтво, з метою подальшого його використання в політичних «розборках» з опонентами. Щоправда, після публікації в «Україні молодій» та деяких інших ЗМІ матеріалів про реальну «кухню» козачого «відродження» хлопці почали діяти трохи обережніше. На так званому «великому організаційному крузі» Луганського округу донських козаків (ЛОДК) не було жодного антиукраїнського випаду. Хоча «регіональна» влада таки спробувала провести на посаду керівника воєнізованого формування кандидатуру, погоджену з головою обласної ради та одіозним російським діячем...

Найактивнішим цьогоріч виявився Крим. У Сімферополі участь у демонстрації, присвяченій річниці Жовтневої революції, взяли близько тисячі людей. Представники Комуністичної партії, «Союзу лівих сил» та Блоку Грача крокували центральними вулицями у піонерських краватках, після чого поклали квіти до пам’ятника Леніну й відкритому вже за незалежної України монументу «Постріл у спину» на Радянській площі. Під скандування «Хай живе великий жовтень» у Сімферополі «перерізали стрічку» й на новому пам’ятнику — першому секретареві Кримського обкому КПУ Івану Лутаку, а також меморіалі героям праці — вихідцям із півострова.

Сірі осінні хмари висіли над Івано–Франківськом мало не на рівні сьомого поверху адмінбудинку ДП «Карпати» (в народі — радіозаводу), де міститься офіс інженера Володимира Іванова, а за вікном — його уловлювач тепла. За таких несприятливих погодних умов сонячна ідея пана Іванова, подумалося кореспонденту «УМ», вочевидь дасть збій, позаяк було видно, що жодний промінчик небесного світила не дотягувався до земної поверхні.

...Ми зустрілися у порошковській кав’ярні «Фест». І хоча вже було досить зимно, Мішель прийшла у грубому светрі, а не в куртці. Усміхнена дівчина в окулярах і з русявим пишним волоссям просто випромінювала радість і тепло. Все це вельми контрастувало з негодою, набундюченими обличчями хлопців у сільській кав’ярні та й загальною ситуацією у Порошково. Невже хтось може отримувати задоволення від життя у цій, як комусь здасться, дірі? Виявляється, може. Для цього треба просто народитися не тут.

За дев’ять місяців цього року в Донецькій області народилося більш як 33 тисячі дітей. Це майже на півсотні більше, ніж за аналогічний період минулого року. Факт, який не може не радувати. Втім заступник начальника відділу населення Головного управління статистики в Донецькій області Ольга Кушнір вважає, що 2009–й — останній рік, коли в регіоні зростає народжуваність, тому що скоро прийде час стати батьками поколінню кризових 90–х. А це, ймовірно, потягне за собою спад народжуваності.