— Чим відрізняється жіноча логіка від залізної?
— Жіноча не іржавіє.

Старт двох українських представників у другому за рангом єврокубковому турнірі з двох нульових нічиїх мало кого здивував. Попередні ігри «Чорноморця» та запорізького «Металурга» в національній першості — поразки від грандів та безбарвна нічия в очному протистоянні — не додавали вболівальникам підстав для оптимізму. Бронзовий призер чемпіонату та фіналіст Кубка в нас — це, як правило, своєрідні «каліфи на годину», які стали умовно кращими серед інших нестабільних українських клубів. Якщо не брати до уваги пристойний вихід на євроарену «Дніпра» в попередні роки, в інших випадках амбіцій нашим клубам вистачає хіба на боротьбу за «єврозону» в чемпіонаті України. Це така своєрідна мотивація упродовж сезону для деяких «середняків». Коли ж вони здобувають омріяну путівку, виникає питання, з чим конкретно ці команди вийдуть на поле, щоб презентувати країну? Виявляється, зі звичайним рівнем української «посередності» ми не можемо претендувати навіть на те, щоб упевнено переграти таких самих польських та навіть молдовських «середняків». А це і свідчить про реальний рівень чемпіонату, де є «Шахтар» та «Динамо», котрі забезпечують країні пристойне місце в рейтингу УЄФА, та решта команд, котрі виконують роль баласту.

Останнім часом у багатьох видах спорту нашим спортсменам на різних змаганнях дедалі частіше не вистачає одного-двох кроків до п'єдесталу, ніж щастить здобути медаль. Втрату цих «секунд і сантиметрів» слід шукати в тому, що обдарованість у атлетів і тренерів, як і раніше, на рівні, а в організаційному плані потрібне вдосконалення. У Гетеборзі на чемпіонаті Європи четвер став для українських легкоатлетів «днем четвертих місць».

Після більш як чотиримісячних перипетій з судами як місцевого, так і столичного рівня та перерахунку голосів виборців на восьми дільницях, який міську територіальну виборчу комісію зобов'язала здійснити виконавча служба, Тернопіль нарешті має законного мера та міськраду. Жодних змін до складу депутатського корпусу і кандидатури голови Тернопільської міськради згаданий перерахунок голосів не вніс. Відтак новообрані мер Роман Заставний та депутати V скликання, вдруге пройшовши необхідну церемонію, приступили до виконання своїх повноважень.

«УМ» уже писала по трагедію, що сталася ввечері 29 липня біля перехрестя вулиць Хрещатика та Інститутської, коли 21-річний студент Віталій Максименко на своєму спортивному автомобілі Mitsubishi збив двох дівчат, одну з яких — на смерть. Зважаючи на те, що все відбулося біля наметового містечка противників антикризової коаліції, ДТП мимоволі набуло політичного підтексту. Насамперед розійшлися свідчення про те, як поводився Максименко одразу після трагедії. За версією самого Віталія, він сам зупинився і звернувся до міліціонерів. Проте мешканці наметового містечка стверджують, що машина мчала зi швидкiстю близько 100 кілометрів за годину, і водій намагався втекти з місця пригоди. Потім поповзли чутки, що Mitsubishi, яке збило дівчат, належить Адамові Мартинюку, а Віталій Максименко — його родич. Коли винуватця зупинили і повернули на місце аварії, виник конфлікт. У результаті його побили самі мітингувальники, зі струсом мозку та іншими ушкодженнями він потрапив до лікарні.

Днями співробітники київської обласної міліції затримали трьох підозрюваних у справі викрадення картин чи не найвідомішої української художниці Марії Приймаченко, а також знайшли 77 украдених картин. Про це вчора на прес-конференції повідомив начальник Головного управління МВС України в Київській області Віталій Яловенко, передає УНІАН. Зі слів Яловенка випливає, що затримали не всіх учасників крадіжки: за інформацією міліції, їх було п'ятеро, разом із замовником афери — українським колекціонером, ім'я якого не розголошується в інтересах слідства. Натомість серед затриманих є організатор злочину, а деякі з затриманих до правоохоронних органів потрапили не вперше.

Наші «народні умільці», які намагаються зробити у господі щось корисне, забуваючи про всі закони хімії та фізики, ризикують не тільки власним здоров'ям. На жаль, такі експерименти часто мають фатальний кінець... Так, минулого року мешканці кількох будинків у місті Білгород-Дністровський (Одеська область) облаштували занедбаний колодязь під сміттєзвалище. 12-річний хлопчик побачив у ямі велосипед і хотів його дістати, але не зміг видряпатися нагору. Дитина задихнулася аміачними випарами...

Через дев'ять років Олегу Ляшку, колишньому редактору газети «Політика», таки вдалося захистити своє добре журналістське ім'я. Щоправда, зробити він це зміг лише в Європейському суді з прав людини. Українська ж Феміда визнала його наклепником, а не борцем за свободу слова. «Ця справа дуже давня — тягнеться вона ще з 97-го року, коли за вказівкою колишнього виконувача обов'язків Прем'єр-міністра Василя Дурдинця була проти мене порушена Генеральною прокуратурою кримінальна справа за наклеп, — розповідає «УМ» Олег Ляшко, нині народний депутат від БЮТ, — начебто я навів наклеп на Дурдинця. Потім потерпілими в цій справі, окрім в.о. Прем'єра, були визнані колишній начальник УМВС в Одеській області Григоренко та його родич Сірик. Про Дурдинця я написав статтю, як він незаконно звільнив тодішнього президента Чорноморського пароплавства Олександра Стагнієнка — тільки через те, що він уклав з опозиційною газетою «Політика», яку я тоді очолював, контракт на виготовлення реклами. Я написав статтю про це, і проти мене порушили кримінальну справу. Потім були додані епізоди по генералу Григоренку і його родичу Сірику, які займалися вимаганням грошей в одеських підприємців. Я про це повідомив, і мене знову звинуватили в наклепі».

Українок, які стали жертвами насильства іспанських поліцаїв, вислано на батьківщину — аби захистити насильників і зберегти репутацію тамтешніх правоохоронців. Принаймні про таку причину спішної відправки жінок з Іспанії заявляє адвокат постраждалих Хесус Уренья.