За результатом таємного голосування у Держкомтелерадіо членів Комітету з присудження премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва за 2015 рік визначено переможців у чотирьох номінаціях.
Валер’яна Підмогильного реабілітували у 1956 році, хоча творчість і біографію не афішували ще кілька десятків років, до руйнування СРСР. Заарештували його 1934-го. Письменник був одним із понад тисячі в’язнів Соловецького табору особливого призначення, розстріляних за чотири дні листопада 1937 року за постановою НКВС.
У Національному художньому музеї України стартував лекторій «З історії художніх колекцій України». Упродовж десяти 2-годинних лекцій щосуботи наукові співробітники закладу, фахівці з цього періоду українського мистецтва, планують розповідати про тих, хто збирав, зокрема, й картини в різні періоди.
Днями виповнилося 125 років вiд дня народження Павла Тичини. Загал знає його як автора програмного вірша «Партія веде» й одного з багаторiчних ідеологів більшовицько-комуністичної влади в Україні.
Українського композитора Миколу Леонтовича нерідко називають подільським Бахом. Німецький творець неперевершеної музики, написав, зокрема, «Різдвяну ораторію». В історію світового музичного мистецтва Микола Леонтович увійшов як автор художніх обробок для хору близько 200 українських народних пісень, а також як творець жанру витонченої хорової мініатюри на основі текстів і мелодій народних пісень.
«Щедрик, щедрик, щедрівочка...» — не раз пролунало на пам’яті у кожного з нас. Ці слова ми чули, навіть коли за радянських часів існувала заборона на народні традиції. Мелодію відомої в усьому світі різдвяної колядки, яка народилася в Україні, можна почути в американських фільмах «Сам удома», «Гаррі Поттерр», «Сімейка Адамсів» і «Міцному горішку-2». Гумористична версія звучить навіть у «Сімпсонах».
У різдвяному прокаті — «Легенда Г’ю Гласса», нова пригодницька драма за участі 41-річного Леонардо Ді Капріо, який має два «Золоті глобуси» і якого п’ять разів номінували на премію «Оскар». Оригінальна назва стрічки The Revenant («Той, що вижив»).
Без сумніву, це мудро: назвати фільм «Страшилками», щоб підвести основного глядача — підлітків, у яких буяє наповнений протестними настроями перехідний вік, — до думки, що упирі, Снігова людина й інша нечисть не варті того, щоб заради них ізолюватися від справжнього життя.
«Таке кіно потрібне, — каже «УМ» після прем’єри в київському кінотеатрі вітчизняного фільму «Тепер я буду любити тебе» відомий кінокритик Сергій Тримбач. — Днями була дискусія: одні, прокатчики, казали, що робиться погане кіно, і ви хочете, щоб ми його прокатували; виробники казали: «А ви не вмієте прокатувати». Істина, як відомо, десь посередині.
Коли жінка втратила на війні чоловіка й сина, віднесла полотно, що припасла на вишиванку одному з них, до сільської художниці Катрі Білокур — щоб намалювала на пам’ять про загиблих картину. Це переказ про історію створення «Колгоспного поля» (1948-1949) — однієї з трьох картин українки з Богданівки, що були в експозиції радянського мистецтва на міжнародній виставці в Парижі у 1954 році.
