За східним календарем, наступний 2004 рік — рік дерев'яної Мавпи. І хоча він почнеться не у новорічну ніч, а через три тижні після «офіційного» Нового року, стилісти радять підготуватися до зустрічі року Мавпи заздалегідь. Головне, визначитися із гамою кольорів. Європейські дизайнери радять звернутися до відтінків, які «полюбляє» дерев'яна Мавпа: зеленого, салатового, золотого, жовтого та срібного — у цих тонах і має бути прикрашений стіл. У цьогорічну святкову ніч буде популярний «металік», що передбачає використання срібного та золотого кольору.

Карпати чудові за будь-якої погоди, та уявити їх без снігу у грудні, тим паче напередодні Нового року — гнітючішого пейзажу не придумаєш. Однак ще ввечері 22 грудня Косівщину поливав безжальний середньоосінньої температури дощ, і власники дев'ятнадцяти тутешніх туристично-рекреаційних баз та півсотні офіційно зареєстрованих садиб сільського зеленого туризму, набожно склавши руки, просили у Господа снігу. І чи то Він почув їхні молитви, чи так було заплановано небесною канцелярією, але сніг наступного ранку таки пішов. Та ще й який! Густий, лапатий, він за кілька годин, ніби виправдовуючись за затримку, щедро нарядив ялинки, смереки, оселі гуцулів у сліпучо-білі зимові шати. Шар снігу на довколишніх схилах перевищив десять сантиметрів, створивши ідеальні умови для гірськолижників.

«Зима в мальовничих Карпатах» — так називається каталог туристичних пропозицій для охочих відпочити чи зустріти Різдво або ж Новий рік у Карпатах. Каталог різноманітних видів відпочинку пропонує у Львові туристично-інформаційний центр Асоціації розвитку туризму в Львівській області, який працює на цих теренах уже три роки, забезпечуючи туристів потрібною інформацією. Щоправда, цієї зими мальовничі каталоги та фотопейзажі засніжених гір не замінять відсутність справжнього снігу. Його білого покрову нині справді бракує у львівських Карпатах, куди поспішають на різдвяні та новорічні свята іноземні та доморощені заможні туристи. Роблю наголос саме на матеріальній забезпеченості туристів, бо відпочивати сьогодні у зимових і таких мальовничих навіть без повноцінного снігового покрову Карпатах — задоволення не з дешевих.

Зимовий відпочинок у Карпатах стає не менш привабливим, ніж літній. І річ тут не тільки в можливості покататися на лижах та полюбуватися чудовими краєвидами. Щороку зростає як якість послуг, так і їх різноманітність. Це підтверджує один із найбільших на Закарпатті тур-операторів «Содіс-Карпати».

Як би не складно було іноді у фінансовому сенсі готуватися до Нового року, кожна господиня намагатиметься поставити на стіл якусь надзвичайну страву. Не обов'язково екзотичну. Головне, щоб було смачно і цікаво. Бо як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш. А кому ж хочеться цілий рік їсти незрозуміло що... Проте в різних країнах кожній страві на новорічному столі надають особливого змісту.

На все своє життя я запам'ятаю ту ялинку, яку ми традиційно прикрашали з батьком перед Новим роком, — стандартні скляні шишки, кульки (з присипкою — у кращому випадку) і незмінна червона зірка на маківці ялинки, купа «дощику» і як обов'язковий елемент «декору» — «фрагменти» вати на гілках. Завершує святковий ансамбль, звісно, пара Діда Мороза та Снігуроньки. Було щось у тому зворушливе і таємниче... За ці роки багато чого змінилося в нашій державі (принаймні червону зірку на вершечок новорічного дерева вже мало хто мостить), вибір новорічних цяцьок з'явився — хоч греблю гати, але традиція прикрашати ялинку залишилася тією ж.
Щороку мода на новорічні прикраси змінюється. І що найприємніше, вітчизняні атрибути нового року все важче відрізнити від закордонних, вишуканi українськi iграшки стають престижними.

Проблемою правильного варіанта новорічної ночі люди далекоглядні переймаються задовго до тієї урочистої хвилини, коли куранти починають відлік першого дня Нового року. Хтось штурмує туристичні агентства, хтось обдзвонює ресторани та нічні клуби, окремі оригінали збирають компанію для поїздки на дачу, оскільки шашлики на свіжому морозному повітрі під зоряним небом — це теж нечувана романтика як для нашого урбаністично-прагматичного життя. Один мій знайомий взагалі вважає, що правильно зустрінутий Новий рік — це коли було тридцять перше грудня, а потім зразу — бац! — третє січня. Звичайно, такі провали в пам'яті для людини молодої дуже навіть спокусливі та зрозумілі. Але той же знайомий водночас категорично заявляє, що не «доганяє» людей, які Новий рік зустрічають iз мискою салату «олів'є» на столі, під телевізор, а першим новорічним тостом для них є вітальна промова Президента. «Нудно, — кривиться він, — поїли і спати, а де ж свято?» Ось тут саме час посперечатися. Оскільки відповідь на питання «А де ж свято?» наші доблесні телевізійники готували не один місяць. Знімали, переманювали зірок, режисерів та стилістів, запускали інтриги у пресу, шифрувалися й вигадували найвишуканіші анонси, які б глядачеві не залишали вибору — дивитися треба тільки це і лише на цьому каналі. Отож поки наші співвітчизники ганяються за новорічно-екстремальними варіантами, саме час дізнатися про плани каналів на новорічні свята.

Мабуть, усі українці на пострадянських теренах уже знають, що святий Миколай — опікун дітей, убогих і тих, хто в дорозі, захисник під час бур і штормів. Усі знають, що найшанованішою іконою в українських домівках, поряд зі Спасителем та Богородицею, є образ святого Чудотворця. Однак святий Миколай — ще й покровитель теслів і будівничих. Можливо, тому в українських містах і селах найчастіше будували храми на його честь. Волинь, Поділля, Бойківщина, Буковина, Сіверщина і Київщина мають, ясна річ, самобутні архітектурні традиції. Отож і Миколаївські храми в кожному регіоні гарні по-своєму.

Сьогодні — День святого Миколая, казковий не тільки для дітей. Усі ми чекаємо на диво, усі потребуємо турботи і чуйності, і, звісно ж, подарунків. Святий Чудотворець, як ми знаємо, допомагає усім, кому потрiбна помiч, і ми один для одного цього дня можемо стати його втіленням — когось втішити, комусь допомогти в дорозі, комусь засвітити вдалині вогник надії.