Учора в полудень у Будинку кіно прощалися з Ларисою Роднянською, засновницею і директором недержавної студії документальних фільмів «Контакт», жінкою, яка створила документальний літопис української культури. Останні два роки Лариса Зінов'ївна серйозно хворіла, і померла 4 вересня на 67-му році життя.
Трагедія сталася в п'ятницю, в південно-східній частині Туреччини, неподалік від населеного пункту Кавакдарі повіту Мілас провінції Мугла. Український гелікоптер Мі-8 проводив звичні авіаційні роботи з гасіння пожеж у цьому районі. Адже, як повідомили «УМ» у київському представництві власника Мі-8 авіакомпанії «Росьавіа», турецька сторона вже не перший рік підписує з українською контракт про надання допомоги під час гасіння літніх пожеж.
У неділю в Китаї пройшов фінал всесвітнього конкурсу моделей «Новий шовковий шлях», у якому брали участь 47 моделей з 29 країн світу. До України він має безпосереднє відношення, адже друге місце цього малорозрекламованого, але помітного в модельному бізнесі конкурсу зайняла українка Жанна Хавенко.
Наразі це короткий роман “Депеш Мод” із привабливо-застережним написом “Увага! Ненормативна лексика”, який поет із Харкова Сергій Жадан презентує сьогодні в Києво-Могилянці о 17-ій годині і відразу потому — о 19-ій — у столичній книгарні “Знання”, що на Хрещатику, 44. Для тих, хто не встиг чи запізнився, ява “Депеш Мод” № 2 — завтра о сьомій вечора у кав'ярні-книгарні “Бабуїн”. Зауважте, що післямову до роману Сергія Жадана написав живий класик Павло Загребельний, що само по собі є дуже потужним анонсом для цієї літновинки.
“А мені казали, ти далеко”, — приязно всміхалася до колеги і партнера Валентина Шестопалова Лідія Яремчук. “Ну що ти, як можна пропустити збір трупи?” — галантно розкланювався той і вже гукав комусь, повернувшись у інший бік: “Вітю, ти гроші взяв? Ну на відкриття”. Розгледіти Вітю, який повідомив, що з цього приводу можна не хвилюватися, не вдалося. Бо підійшла одна з моїх найулюбленіших акторок — Наталка Ковязіна — і попросила пересісти на інше місце: “Вам же все одно, де сидіти. А я тут завжди сиджу, для мене це гарна прикмета”. Аналізувати вигоди саме цього крісла та дивуватися акторським упередженням я не стала — пересіла на інше. Все одно мені чи не все одно — це не мало жодного значення. Збір трупи буває раз на рік, для акторів це справді свято, і в цей день поважати їхні прохання треба особливо. Піднесено нарядні, вони із задоволенням чоломкалися один з одним, і в цій приязній атмосфері міф про те, що театр є тераріумом однодумців, сипався, наче картковий будиночок.
На церемонії відкриття про це безапеляційно і “на повному серйозі” заявив Георгій Жженов — народний артист Радянського Союзу (під будь-яким іншим титулом гість із Росії підніматиматися на сцену не зголошувався). У своєму короткому спічі кінометр зізнався, що найкомфортніше він почувається на фестивалях-близнюках — у Виборзі, на півночі Росії, і в Бердянську — місті російського півдня, яке заселене кращими (і на тому спасибі!) представниками українського народу! “Російську тему я завжди тримаю основною у своїх виступах”, — зауважив товариш Жженов. І уточнив, що “мене тут назвали патріархом, однак мені здається, ніби я щойно закінчив семирічку”.
Ціни на нафтопродукти, які зросли з початку року на понад 50 відсотків, схоже, далі збираються летіти вгору. За повідомленням нашого кореспондента із Сімферополя, минулих вихідних ціна бензину на автозаправках ТНК і місцевих «Современник» на найпоширеніший бензин марки А-95 зросла до 3 гривень 20 копійок за літр.
Два французькі журналісти, які були викрадені 20 серпня в Іраку терористичною організацією «Ісламська армія Іраку», вже звільнені й наразі перебувають у посередників — угруповання іракських сунітів, повідомила вчора «Франс Пресс». Викрадачі погрожували стратити журналіста газети «Ле Фігаро» Жоржа Мальбруно та кореспондента Французького міжнародного радіо Крістіана Шесно, якщо Франція не відмінить заборону для учениць-мусульманок з'являтися у французьких школах у традиційних хустинах. Закон не анульовано, а навчальний рік розпочався позавчора нормально.
Відчайдушні вчительки молодших класів Надія Лелека, Любов Подпарінова та викладачка російської мови Надія Панченко з початком нового навчального року працюють за дивним графіком у своїй рідній Олександрійській школі № 5. Зранку, як і багато років до цього, вони приходять на роботу, а після — пікетують аж до вечора під стінами вже офіційно зачиненого навчального закладу. Біля школи жінки розгорнули намети й оголосили голодування (вчительки вже шість днів нічого не їли!), тим самим протестуючи проти ліквідації школи. Ще минулого року в цьому закладі навчалося 360 учнів і працювало 32 викладачі, тепер же школу зачиняють — у мікрорайоні нещодавно відкрили два нових заклади освіти (це одна з причин розформування 5-ї школи), усіх учнів перевели в інші заклади, вчителів забезпечили новими місцями роботи. Кажуть, після закриття і «реставрації» тут буде Будинок школяра. Однак не всі погодилися залишити рідну школу. «Це їхнє право, — каже секретар школи Галина Іванівна, — вони хочуть працювати тут».
