Близько сотні службовців внутрішніх військ провели спецоперацію, під час якої вдалося затримати на Рівненщині двадцять осіб, що займалися незаконним видобутком бурштину. У них вилучили також шість мотопомп, 2,5 кілометра пожежних рукавів та понад 500 грамів бурштину. Працівники внутрішніх військ, як повідомила керівник прес-центру ВВ МВС України Світлана Павловська, здійснювали спецоперацію таємно, без попереднього узгодження з місцевими правоохоронцями. Про такі перестороги, як виявляється, з вищим керівництвом МВС домовився особисто голова Рівненської облдержадміністрації Віктор Матчук.

Читаючи об'яви про знахарок, цілительок і спасительок, я почувалась заінтригованою передусім тим, як ці милі жіночки вміють бачити пристріт (дехто з них, невдало українізованих, yживає в даному випадку смішне слово «псуя»): мало того що на відстані, а ще й з детальним описом місця — у подушці, під порогом абощо. Приходиш додому — патраєш постіль чи довбеш бетон, і «таки да!»: знаходиш жмут волосся і жаб'ячі кістки, або голку та яєчну шкаралупу, або цілу дохлу кішку, і все це у стилі Едгара По, Тома Сойєра та Кощія Безсмертного разом узятих. Як можна було не відчути, що спиш на кістках? Цьому є два пояснення: просте і ще простіше. Або людина, яка по-апостольськи свідчить про такі дива, схильна до сугестії, тому без зайвих зусиль побачить в себе вдома навіть сушеного крокодила (якщо так накаже ворожка), або вся промо-кампанія чудодійниць на телебаченні та в друкованих медіа будується на фальшивих одкровеннях, зізнаннях, листах і подяках. Останнє, мабуть, ближче до істини...

Цього року в Олеся Ульяненка вийшло три книжки — «Знак Саваофа» видала «Нора-Друк», «Богемну рапсодію» видала львівська «Піраміда» і «Син тіні» — тернопільське видавництво «Джура». На Форумі видавців-2006 в Ульяненка був бенефіс. Крім усього, пауза між його виданнями розтяглася на кілька років — Улян подався в кіно, дуже добросовісно трудився над сценарієм «Украденого щастя», яке для «1+1» знімав Андрій Дончик, писав сценарій по своєму роману «Сталінка», за який отримав Малу Шевченківську премію, його текстів не вистачало серед розквітлих клумб масової літератури і молодої епатажної. Тепер знову — на полиці книгарень. Попри те, що Ульяненко в літературі з кінця 80-х, це його перша офіційна презентація, і він чесно вчора зізнався, що мандражує. Роман «Знак Саваофа» Олесь присвятив Григорію Гусейнову. Не тільки тому, що спочатку той надрукував роман у своєму журналі «Кур'єр Кривбасу», і не тому, що витягнув з кишені 150 доларів і дав на лікування на другий день після того, як Уляна здорово побили на пароплавному фуршеті. Імпонує, що Гусейнов — заможна людина і так кохається в літературі, і просто приємний чоловік.
Під час цього інтерв'ю Ульяненко відкрив безліч цікавих речей. Що починає писати будь-який текст олівцем у зошиті, а як набридне, переходить за комп'ютер. Чистки холостяцької квартири інколи захоплюють і рукописи. Що вважає себе націонал-анархістом. Що українці — нація матрична, на відміну від єгипетської і єврейської пірамідальної систем. Що на фестивалі в Гуляйполі його визнали батьком Махном через неймовірну зовнішню схожість. Що більше любить популярність серед слюсарів, ніж серед критиків, бо критик зобов'язаний в його текстах порпатись, а слюсаря ніхто не примусить, тільки добровільно. Всього все одно не скажу, читайте книжки Ульяненка, тим більше що його тексти є продовженням життя. Тільки не лінійним.

Нещодавно в Черкаському пологовому будинку № 2 уманчанка Наталя Шумко народила трійню. На таку новину навіть чужі люди реагували вигуками: «Які щасливі батьки!». Та трійня стала в Черкасах другою за останні 19 років: до Наталі Шумко у 1987 році трійко дітей народила черкащанка Оксана Іванова. Нині її дітям — Максиму, Віці та Олі незабаром виповниться по 19 років. Однак родинне життя склалося не зовсім безхмарно: мама Оксана, аби прогодувати своїх дітей, мусить працювати на чужині. Типова історія для України...

У тернопільському прес-клубі реформ репрезентовано перший народний проект, пов'язаний з надзвичайно актуальною нині для всієї України проблемою. «Чужина» — це проект нашого гіркого, як полин, і безвимірного болем часу, коли майже сім мільйонів співвітчизників заради виживання власних родин змушені батрачити на панків ближнього і далекого зарубіжжя. «Чужина» — це розбиті дзеркала щасливих сімейних пар, вибілені сльозами безодні дитячих очей, позбавлених материнської любові і мудрої батьківської опіки. «Чужина» — це безмежний простір протягів зневірених українських душ, які, мов неприкаяні привиди, блукають рідною землею опісля новітнього рабства...»

Рік тому «УМ» писала про перепоховання останків 472 фронтовиків, які загинули, штурмуючи Пришибські висоти неподалік села Чапаєвка Токмацького району. До ритуалу урочистого перепоховання бійців долучився тоді міністр оборони України Анатолій Гриценко. Асоціація пошукових загонів Запорізької області запевнила міністра, що її експедиції триватимуть, доки усі загиблі солдати не знайдуть свій останній цивілізований прихисток.

Не секрет, донецькі шахтарі на минулих і президентських, і парламентських виборах у переважній більшості підтримували «своїх». Тобто представників всесильної тут Партії регіонів. Однак на загальному тлі симпатій до «біло-синіх» траплялися й зухвальці, які уподобали інші політсили. Зокрема своєрідними «білими воронами» стали директор шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» ДП «Донецьквугілля» Михайло Бугара та директор шахтоуправління «Донбас» того ж «Донецьквугілля» Юрій Баранов. Перший, будучи тоді ще депутатом обласної ради, очолив фракцію «Нашої України», від якої і балотувався на виборах (№ 2 у списку). А другий під час візиту в «біло-синій» регіон лідерки БЮТ Юлії Тимошенко дав їй можливість виступити на вугільному підприємстві і зустрітися з гірниками.

Уже до кінця року в місті Жита і Миру встановлять пам'ятник язичницькому богу заможності та достатку. Ініціатором цього проекту стала місцева громада рідновірів «Перунова рать». За словами її представника Олександра Спіріна, наразі в місті розробляють умови конкурсу серед архітекторів на кращий проект пам'ятника.

Тернопільська громадська організація «Адаптаційний чоловічий центр» розпочала акцію iз залучення чоловіків до... безпечного життя. Як повідомив кореспонденту «УМ» керівник Центру Володимир Ханас, розпочати таку акцію спонукали як попередній досвід роботи з виявлення чоловічих проблем та сприяння в їхньому вирішенні, так і дуже невтішна загальна ситуація. Чимало фактів на підтвердження останньої було наведено під час презентації нового проекту. Наприклад, смертність українських чоловіків значно вища, ніж жінок, причому пов'язано це в основному із захворюваннями внаслідок зловживання алкоголем і нікотином, а також iз харчовими отруєннями, травмами та нещасними випадками. Заняття спортом практикує лише кожен десятий з них, майже кожен п'ятий мав венеричні захворювання. Представники сильної статі становлять 80 процентів самогубць і переважну більшість серед тих, хто переніс інфаркт чи інсульт.

Міністр оборони України Анатолій Гриценко підписав наказ, який дозволяє військовослужбовцям та їхнім рідним безоплатно листуватися одне з одним.