Позавчора з нагоди 15-річчя Соцпартії вже під вечір її лідер Олександр Мороз отримав чудовий подарунок. Ні, йдеться не про привітання від його «молодшої сестри» Януковича, й навіть не про триярусний торт. Справа в іншому. Дозволимо собі пофантазувати: звечоріло, представник інтересів Мороза у Шевченківському райсуді Ярослав Романчук поспішає на крутому позашляховику «Тойота Ленд Крузер Прадо» на святковий фуршет (пригадуються слова Йосипа Вінського про своїх колишніх колег по СПУ після об'єднання з регіоналами: «Ви самі скоро побачите, хто на чому їздить, хто в яких квартирах живе»). В цей час шеф підіймає черговий тост, аж влітає захеканий представник: «Сан Саничу, ось вам подарунок на 15-річчя партії — ваш позов до брехливої газетки задоволено в повному обсязі, все як по маслу!» Хитро примружившись й напевно знаючи, як вдалося досягти такого результату, наш головний герой міг би сказати «ну що, за свободу слова!» й зі смаком осушити чарку.
Хто його знає, як було насправді, але нам важко віриться у те, що коли суддя Ізмайлова призначала перше слухання на 26 жовтня, «вікна» у її суддівському графіку збіглися саме зі святковою соціалістичною попойкою. Хай там як, «Україна молода» не каже ні Морозу, ні його представнику Романчуку «прощавайте». Глибше видихніть, панове, ніякого спростування протягом 30-ти днів не буде, буде апеляція. Тож до скорої зустрічі, Сан Саничу!

Резонансний замах на гендиректора одного з найбільших оптових ринків країни, депутата Львівської міської ради Романа Федишина, сколихнув Україну. Нагадаємо, що у четвер вранці неподалік ринку «Шувар» вибухнув джип «Міцубісі Аутлендер». Це сталося, коли пан Федишин i його водій вибігли на вулицю на звук автосигналізації. Депутат, який був мішенню кілерів, відбувся пораненням ноги, натомість на місці замаху загинула 14-річна гімназистка Марія Куцинда. Місто взялося поховати випадкову жертву за свій кошт.

Хто пам'ятає, торік такий собі пан Шуфрич доводив «недієздатність» «помаранчевого» уряду дурнуватим, але для багатьох очевидним аргументом: картопля на базарах подорожчала мало не вдвічі. Причому практично одночасно із завершенням збирання врожаю. Тоді змістовної відповіді на подібні закиди ніхто дати чи то не зміг, чи не схотів дискутувати за схемою «сам «не так». Лишалося вважати, що той рік на овочі виявився невдалим.

Модна для газетярів радянських часів тема шахтарської праці за останні роки зовсім забута. Лише чергове пришестя до влади «донецьких» викликало цікавість до вугільного регіону та його жителів. Автор цих рядків, хоч народився і виріс на Донеччині (на тепер владному перетині — між Макіївкою та Єнакієвим), але до останнього часу не міг назвати себе справжнім донецьким із однієї причини — не був у шахті. Не складалося. Тому нещодавно вирішив прийняти «бойове хрещення» та одночасно поцікавитися, як працюють українські гірники.
Шахту «Краснолиманська» для свого заглиблення у надра матінки-Землі я вибрав не випадково. Земляки порадили: їдь туди, побачиш не тільки шахту, а й зразок того, якою вона має бути. Крім того, розповідали, що, по-перше, її директор Зіновій Пастернак є яскравим уособленням єднання Сходу та Заходу України — народився на Тернопільщині, але все життя працює на Донбасі. Зберігши риси тернополянина (ощадливість і педантичність), при тому має міцну, як колись казали, «донецьку закваску» із крутим гонором керівника. Друге, що відрізняє «Краснолиманську», це підприємство — єдиний випадок в Україні, коли шахти не закривають, а будують. І не просто, а шахта будує шахту!

Лише днями медики, які буквально витягували з того світу родину з п'яти дорослих мешканців села Лелюхівки Новосанжарського району, полегшено зітхнули: стан здоров'я пацієнтів суттєво поліпшився і їх виписали додому. І це при тому, що трьох членів цієї родини нещодавно привезли до районної лікарні «швидкою» у комі; ще трьох — також у вкрай тяжкому стані. Харчове отруєння у цьому випадку було очевидним. Та який саме харч спричинив такі приголомшливі наслідки?

Момент знаходження скарбу завжди запам'ятовується хвилею переляку. Радість, ейфорія — це вже наступний етап. А попервах — просто вибух адреналіну, що не обирає, чим вам ввижатися, і тому ввижається найдавнішим, що є в живій істоті — страхом перед новиною.

Двадцять років тому комуністичний генсек Чехословаччини Василь Біляк в інтерв'ю німецькому журналу «Шпігель» сказав фразу, яка згодом стала знаменитою: «Пиво для нас, чехів, є хлібом». Часопис iз тим інтерв'ю вийшов саме 28 жовтня, у річницю проголошення першої Чехословацької Республіки у 1918 році. І дійсно: тоді чеські корчми були наповнені ренегатами, які святкували заборонений ще День державності. Біляк чи не єдиний раз за свою сумнозвісну кар'єру мав рацію: корчма та пиво нерозривно зв'язані із чеським суспільством та його реноме.

Позитивні ролі Олені Яковлєвій протипоказані. В таких характерах недостатньо яскравих фарб, максималістичних почуттів, немає божевілля підтекстів. «Королівство замале — розгулятися ніде», як свого часу сказала «мачуха» Фаїни Раневської. Але в новому серіалі «1+1», який знімає для каналу «Стар Медіа» — «Міський романс», — розгулятися протягом 100 серій є де. Навіть більшою мірою, ніж у «готельній» теленовелі «Все включено». Тут Яковлєва грає матір головної героїні Любов Олександрівну Соболь — причину чи не половини бід, які випали на долю персонажів Івара Калниньша та Людмили Нільської, а потім звалилися і на їхнiх дітей Таню Соболь і Мітю Гущина.

Веселого в нашому житті ніколи не буває замало. Але зараз стає все більше і більше, особливо на екрані. Якщо раніше сіткоми «1+1» концентрувалися в ефірі здебільшого на уїк-ендах, то з 16-го жовтня на допомогу американським «Друзям» для підняття настрою та духу трудових буднів поспішають не Чіп і Дейл, а перевірені рейтингами «Давай одружимося» і «Хто в домі господар». Вранці Наташа Корольова і Олександр Олешко випробовуватимуть терпіння один одного і розриватимуть квартиру «Діда» Валерія Прохорова між своїми двома офісами, а раннім вечором прихильники Андрія Носкова зможуть побачити перший сезон «мого прекрасного няня» — з перших серій історії сімейства Дар'ї Пирогової та її нового домогосподаря.

Сюжети всі приблизно однакові. Існує, скажімо, якась Катерина, яку деспот-чоловік покинув з одинадцятимісячною донькою, звинувативши в зраді. Але ж вона, така скромна і правильна, займалася винятково помешканням і дитиною! Як же так? Невже вона помилилася і так жорстоко розплачується за свою помилку!?