Здавалося, що позачергові вибори міського голови були потрібні самим кандидатам у мери, а не чернігівцям. Таке враження, що жителі міста проспали і не помітили ні виборчої кампанії, ні самого дня голосування за того, до кого вони завтра підуть зі скаргами на опалення, діряві дахи та високі тарифи. Звичайно, і на бігборди, і на чорний піар, і на судові позови на дії територіальної виборчої комісії, навіть на телефонний тероризм та концерт зірок естради місцеві політтехнологи спромоглися. Але марно — «розбурхати» мешканців провінційного міста було важко. 26 листопада «прокинулися» і прийшли проголосувати на виборчі дільниці, за даними Громадянської мережі «ОПОРА», яка проводила моніторинг і екзит-поли, лише 34,7 відсотка виборців — удвічі менше, ніж на березневих виборах.

Якщо в Україні проводитиметься референдум щодо конституційних змін, то на ньому не розсуд громади поставлять одне питання: «Ви за президентську чи за парламентську форму правління?». Принаймні саме таким цей плебісцит бачить глава секретаріату Президента Віктор Балога.

25 листопада українські кінематографісти традиційно організованою автобусною колоною рушили на Сосницю — вклонитися Довженковій хаті під соломою, скуштувати яблук з його саду, якими зазвичай пригощають працівники музею, і пом'янути чаркою в райцентрівському кафе. У суботу виповнилося 50 років з дня смерті одного з 10 найкращих режисерів світу, співця «Землі» і «Зачарованої Десни». До дати Президент України Віктор Ющенко видав указ, яким зобов'язав Кабінет Міністрів розробити план заходів щодо вшанування пам'яті Майстра, щоб у 2006—2007 роках провести якомога більше «круглих столів», конференцій, кінофорумів, присвячених кінематографічній спадщині, літературній і художній творчості Олександра Довженка, вирішити питання про створення пам'ятників у Києві та Чернігові.

Минулої середи в резиденції посла Японії в Україні Муцуо Мабучі відбулася церемонія нагородження українського перекладача Івана Дзюба (вітчизняні мас-медіа вперто плутають його з письменником-дисидентом Іваном Дзюбою) орденом Вранішнього Сонця, Золотих Променів із Розетою. Ця нагорода присуджується за видатні досягнення у справі популяризації японської культури і вручається вперше в історії українсько-японських взаємин. Доктор фізико-математичних наук Іван Дзюб багато років тому самотужки опанував японську, як, зрештою, ще кілька європейських мов. Перекладач розповідає, що до перекладу він ставиться водночас як фізик і як музикант. Адже, щоб написати формулу, слід перевірити її багато разів, а якщо весь час не «музикувати», талант зникає.

«Ті, хто сьогодні заперечує Голодомор, глибоко і переконано ненавидять Україну, — заявив Віктор Ющенко у меморіальній промові на Михайлівській площі. — Ненавидять нас, наш дух, наше майбутнє. Вони заперечують не історію. Вони заперечують Українську державність». Глава держави вважає, що жертви Голодомору мають бути вшановані як мученики однієї з найбільших катастроф в історії людства. «Я не прошу, я вимагаю від українського парламенту визнати Голодомор актом геноциду нашої нації, — підсумував Президент. — Це обов'язок Верховної Ради. Неминуча вимога історії. Така сама, як Акт проголошення Української незалежності».

Я не знаю, скільки людей в Україні пам'ятають дату 28 листопада 2000 року. У цей день Олександр Мороз із трибуни Верховної Ради відверто, на весь голос, звинуватив українську владу у причетності до злочинів. Злочинів, які замислювалися безпосередньо у кабінеті Президента Леоніда Кучми. Минуло шість років. Чи покаране зло?

День голосування почався для кіровоградців з екстріму. Вночі з'явилася інформація, що один із головних претендентів на посаду міського голови Олександр Нікулін знятий з виборів за 20 хвилин до опівночі. Але інформація до дільничних комісій надійшла з міської ТВК у телефонному режимі, і вибори почалися без штампу в бюлетені — «вибув». На кількох же дільницях штампи проставили до 7-ї ранку, і вражені були вже виборці: зник улюблений кандидат!

Сьогодні розпочинається чотириденний візит Папи Римського Бенедикта XVI до Туреччини. Для понтифіка він буде найважчим випробуванням за увесь час його понтифікату. В Туреччині Папу очікують всі, але з цілком протилежними почуттями та намірами. На території цієї країни колись зароджувалося християнство, тут зводилися перші християнські храми, тут проповідували біблійні апостоли. Але сучасна мусульманська Туреччина далека від тих сентиментів, які все ще зберігаються у християнському світі до цих святих земель.

У радянські часи осіб, яким вдавалося вирватися за межі СРСР і знайти прихисток за кордоном, називали «нєвозвращєнцами». З поверненням в Україну Володимира Щербаня ми маємо нагоду започаткувати зворотний процес і побачити серед «возвращєнців» до болі знайомі обличчя — приміром, Бакая, Білоконя, Боделана, Засуху, Пукача. Це, звісно, жарт. Точніше — напівжарт, адже й на екс-«губернатора» Сумщини ніхто особливо не чекав. То де гарантія, що завтра перераховані персони не утворять натовп на кордоні, покінчивши з «екзилом»? В такому разі їх варто згадати — це по-перше. Замислитись над причинами, що роблять можливими вояжі «туди і звідти», — це по-друге. І, нарешті, «вирахувати», куди приведе наших «героїв» їхня ностальгія за Батьківщиною — у тюрму, велику політику або навіть (за прикладом відомого прихильника федералізації країни) у депутатське крісло? А відтак і спробувати дати відповідь на вже суто риторичне питання, куди ж ця сама Батьківщина котиться...