Борітеся — поборете

Результати останнього засідання підкомісії з питань функціонування і перебування на території України Чорноморського флоту РФ Володимир Огризко, перший заступник міністра закордонних справ України, оцінив як «певні просування». На засіданні, яке відбулося цими вихідними у Севастополі, українській стороні вдалося бодай частково обмежити розгул суборенди — незаконного здавання «чорнофлотцями» у винайм бізнес-структурам земель та об'єктів, які не обумовлені в базовому договорі про умови базування ЧФ, підписаному в 1997 році. Зараз припинено 96 таких договорів, ще 32 розглядаються і по кількох росіяни подали апеляції, повідомив пан Огризко.

У Донецьку на Хелловiн ганяли «кажанів»

У Донецьку на Хелловiн ганяли «кажанів»

«Ми проаналізували гру «Валенсії» в попередньому матчі й не побачили, щоб іспанці були вищі рівнем за «Шахтар», — сміливо заявив напередодні домашнього поєдинку з «кажанами» тренер донеччан Мірча Луческу. — Я хотів би побачити на полі той «Шахтар», який у минулі роки вигравав у «Селтіка» й «Барселони». Організація гри й індивідуальна майстерність дозволяють нам не лише грати на рівних із європейськими грандами, а й перемагати їх. Тому для мене не буде дивним, якщо ми обіграємо і «Валенсію», і «Рому».

І знову Дрогба!

І знову Дрогба!

Уже після четвертого туру групового турніру Ліги чемпіонів половина команд із груп А, В, С і D забронювала собі місце у «плей-оф». Це «Ліверпуль», «Валенсія», «Баварія» та ПСВ. Лише диво може завадити потрапити до «плей-оф» клубу Андрія Шевченка — «Челсі».

Уряд ще «посинішав»

Уряд ще «посинішав»

Любителі багатосерійного політичного «мила», зачувши про завершення всіляких «коаліціад», засумували. Адже після зриву переговорів уже не доводиться чекати пристрастей навколо блокування, клятв у любові й терпимості, биття політичного посуду тощо. І рано засумували. Бо припинення коаліційних переговорів між «Нашою Україною» й «антикризовою» коаліцією потягло за собою відхід «нашоукраїнських» міністрів із уряду, і це «відставочне» шоу триває уже кілька тижнів. Кульмінація серіалу мала б настати вчора, але в кращих традиціях латиноамериканського тележанру потаємні режисери залишили розв'язку на потім: із незрозумілих причин «антикризовики» погодилися відставити тільки двох міністрів: культури — Ігоря Ліхового та юстиції — Романа Зварича. Учора Верховна Рада також затвердила їхніх наступників.

«Громадяни начальники» від Прем'єра не залежать

Ще на початку серпня, представляючи міністра внутрішніх справ Юрія Луценка колективу МВС, Прем'єр-міністр Віктор Янукович щось там казав про необхідність створення при Кабміні підрозділу, який координуватиме роботу МВС та реформування відомства. На думку Прем'єра, цей підрозділ потрібен ще й для того, щоб якомога ефективніше боротися зі злочинністю, при цьому він згадував свій «певний досвід стосунків із правоохоронними органами». З того часу «донецькі» (у кожного свій досвід) намагалися поставити МВС під свій жорсткий контроль і, перш за все, у кадровому плані. I якщо намагання поставити свого «кадра» на місце першого заступника міністра завершилося нічим, то вже 4 жовтня «тишком-нишком» уряд Януковича прийняв таку собі постанову, якою затверджувалося нове положення про МВС.

До 2017-го, і квит!

Президент Віктор Ющенко заявляє про неможливість продовження терміну перебування Чорноморського флоту Росії на території України після 2017 року. Перебуваючи у Харкові, глава держави виокремив два моменти.

Як скресала крига неправди й забуття

Як скресала крига неправди й забуття

1983-й розпочинався для діаспори у США під знаком сумних 50-х роковин Голодомору в Україні. 1 січня голова уряду УНР в екзилі Ярослав Рудницький відвідав штаб-квартиру міжнародного співтовариства у Нью-Йорку і передав на ім'я Генерального секретаря ООН меморандум про голод-голокост в Україні в 1932—1933 роках. Ця акція мала суто символічний характер. Навіть сьогодні незалежній Україні поки що не вдається домогтися від Організації Об'єднаних Націй визнання Голодомору геноцидом українського народу. Тоді ж зусилля діаспори до історичної справедливості на міжнародному рівні були заздалегідь приречені на невдачу. У хмарочосі над Іст-Рівер український народ нібито представляла УРСР — квазі-держава, яка не визнавала найбільшої національної трагедії.

«Щезники» і шукачі

«Щезники» і шукачі

Хто з нас у дитинстві не збирався «у світ» на знак протесту проти «несправедливості» батьків? Хтось демонстративно пакував нехитрий скарб, продумував маршрут, комусь навіть вдавалося вийти за поріг дому, а когось зупиняли (як мене, наприклад) просто біля шафи з теплим светром — «на випадок зими»... Покоління змінюються, проблеми залишаються старі — діти хочуть уваги до себе, любові, а ще дуже часто — елементарно попоїсти. Тому йдуть з дому. Про те, що їх чекає потім, вони, як правило, не думають. Лише минулого року в Україні було зареєстровано 7,5 тисячі зниклих дітей. Переважну більшість оперативники знайшли і повернули батькам, опікунам і вихователям. Декого шукають і досі... А шукати зниклих дітей — це робота важка і почасти невдячна. Однак її виконують правоохоронці мовчки і без пафосу, виправляючи покалічені дитячі долі...