Сьогодні виповнюється 15 років з того дня, як в Україні відбувся народний референдум, покликаний закріпити її незалежність. Підтримка Акту проголошення незалежності, перед тим прийнятого парламентом, була нечуваною: 90,32 відсотка голосів. Жоден регіон, навіть східний, не дав за суверенітет менше нiж 80 відсотків (винятком був тільки Крим, де незалежність підтримало трохи більше половини громадян)! Відтак нову сторінку своєї історії Україна почала з жирного та красивого заголовка.
Іван Драч тоді очолював Народний рух України — партію, котра як жодна інша, асоціюється зі здобуттям незалежності. Саме націонал-демократичні сили розмножили у суспільстві незалежницькі настрої. Щоправда, потім їхні ідеї підхопила і владна комуністична номенклатура, відтак перспективи суверенітету стали значно чіткішi. В інтерв'ю «УМ» відомий поет згадує події початку 90-х і пояснює, що спершу був проти референдуму, бо боявся, що люди проголосують не так.

СБУ має чіткий образ найзакритішої організації. Ясна річ, характер роботи багато чого диктує. З начальником управління СБУ в Закарпатській області Володимиром Рокитським ми домовилися, що говоритимемо про все, що можна. А можна говорити про долю однієї людини. І на цій долі показати багато чого з того, що ховається за неприступною вивіскою СБУ.

У рік свого шістдесятиріччя Мойсей Фішбейн зробив своїм читачам подарунок — побачила світ повна збірка його творів «Ранній рай» (К.: Факт, 2006). Книга ця, ошатно, з настроєм оформлена, вирізняється на загальному, далеко не бідному, тлі сучасної української поезії. Як давній і сталий шанувальник поета, я цілковито солідарна з Іваном Дзюбою, який у передмові висловлює певність, що ця збірка увійде до числа пам'ятних, непроминальних книг української літератури.

Цьогорічний листопад і справді нетрадиційний — ні тобі снігу, ні морозцю, як, скажімо, минулого року. Температура подекуди сягає 15 градусів тепла, і про можливі хуртовини думати зовсім не хочеться. А на календарі натомість — «офіційна» зима. За вікном же — доволі комфортна осінь. Більше того, за словами начальника відділу прогнозів Гідрометцентру Людмили Савченко, теперішня теплінь протримається до 5—10 грудня.

У Черкасах є мікрорайон зі смарагдовою назвою — Соснівка. Ця назва зовсім не випадкова, адже саме від Соснівки починаються мальовничі ліси Черкаського соснового бору, створені лісівниками старшого покоління. Сьогодні добрі традиції з примноження лісів Черкащини успішно продовжує колектив Черкаського обласного управління лісового господарства: кожного року в області помітно нарощуються посадки нових лісів. Із випередженням планових зобов'язань працюють черкаські лісівники і нинішнього року — підтвердженням сказаного слугують показники виробничої та фінансової діяльності регіонального управління лісового господарства.
Про роботу черкаських лісівників, про успіхи та проблеми, з якими доводиться їм стикатися, «Україна молода» попросила розповісти начальника Черкаського обласного управління лісового господарства, заслуженого лісівника України, депутата обласної ради Анатолія Карпука, котрий очолює регіональне управління близько восьми років поспіль і вважається на Черкащині не тільки досвідченим фахівцем лісової галузі з багаторічним стажем роботи, а й небайдужою та шанованою людиною.

Західнодонбаський вугільний басейн, за українськими мірками, є дуже перспективним. У тому розумінні, що видобуток «чорного золота» у цьому регіоні на теренах Дніпропетровщини гарантований ще упродовж принаймні найближчого півстоліття. На відміну від Центрального Донбасу, де деякі шахти функціонують понад 100 років і мають понад кілометр заглиблення над багатьма гірницькими поселеннями вже давно навис нещадний дамоклів меч вимирання — тут живуть думками про майбутнє. І хоч вугільний пласт у басейні своєю товщиною не вражає, проте, як кажуть, на безриб'ї і рак риба. Чи не найголовніший плюс — видобувати «чорне золото» тут почали не так і давно, отож, мовляв, ще все попереду. Все ж вік першої шахти, до речі, вже почилої в Бозі, відраховується всього-на-всього з 1963 року. Зате інші десять видають щороку на-гора стабільно не менше мільйона тонн вугілля. Плюс понад два десятки управлінь, заводів і найбільша в Європі збагачувальна фабрика. Однак навіть за такого статусу-кво вже найближче майбутнє викликає набагато більше стурбованості, аніж упевненості у завтрашньому дні.

Даремно кажуть, що природний газ не має ні кольору, ні запаху. Події останнього тижня доводять протилежне — має! І не лише ці найпростіші властивості, а й неабияку політичну вагу.
...По-дипломатичному м'яка заява міністра закордонних справ України Бориса Тарасюка про те, що він «не відкидає» можливості узгоджених тарифів на транспортування нафти і газу, а в майбутньому — і електроенергії до балтійських країн, не була б такою цікавою, якби не тло, на якому вона була зроблена. «Україна і Білорусь мають змогу реалізувати спільний економічний інтерес в енергетичній, нафто- і газотранспортній системах, — сказав міністр, додавши, що «Президент України Віктор Ющенко раніше на зустрічах з Олександром Лукашенком обговорював перспективи розширення економічної співпраці».

...Маршрутка починає лізти під гору і водій вмикає нижчу передачу. При цьому важіль коробки передач висмикується і залишається у нього в руці. Водій нервує, пасажири в шоці. Він швиденько запихає важіль на місце. Маршрутка їде, але у механізмах щось тріщить. На перехресті водій зупиняє мікроавтобус, витискає ручне гальмо і вмикає аварійний сигнал. Потім знімає важіль і накриття з коробки передач. Крізь діру в підлозі видно асфальт. Уже зовсім збитий з пантелику, з руками брудними від мастила, водій починає порпатися в коробці передач. На світлофорі — зелене. Машини позаду сигналять. Нарешті впорався. Ми «знімаємось з ручника» і рушаємо. Маршрутка їде, але в коробці все одно тріщить, тож історія повторюється на кожному перехресті.
Подібні «приколи» (свідком вищезгаданого я сам став недавно) може розповісти кожен, хто їздить у громадському транспорті. Всі знають, як деренчать усі деталі у давно вже «пенсійного віку» автобусах і як «літають» невеличкі, до краю «запаковані» маршрутки, проштовхуючись «закоркованими» дорогами в години пік. Але найстрашніше, що коли раніше аварії пасажирського транспорту робили сенсацію, то зараз вони трапляються мало не щодня.

Майже півтора десятиліття тому, коли суверенна Україна робила перші кроки на міжнародній арені, її тодішній президент Леонiд Кравчук змушений був на конфіденційну зустріч з главою Туреччини запрошувати тлумача... з Москви. Той випадок примусив керівництво держави звернути увагу на підготовку мовних кадрів у своїй країнi, поклавши відповідальність за це на вищі державні інституції. Саме тоді на базі Київської гімназії східних мов №1, де ще 50 років тому українські школярі почали вчити китайську мову, вирішили створити навчальну базу для вивчення інших мов Сходу. Сьогодні це єдиний загальноосвітній навчальний заклад в Україні, де діти з першого класу вчать за програмою (а не факультативно), крім англійської, ще й одну зі східних мов. Тут навчають китайської, японської, корейської, в'єтнамської, хінді, арабської, перської, турецької та індонезійської.

Нещодавно в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» відкрили науковий центр, окрасою якого став надпотужний комп'ютер. Дорогий подарунок (суперкомп'ютер коштує близько трьох мільйонів гривень) вручили університету в рамках виконання Указу Президента про сприяння розвитку наукового потенціалу вищих навчальних закладів, а також завдяки тому, що Міносвіти назвало пріоритетним завданням розвиток природничих та технічних наук.