Приводом для візиту вінницького міського голови Володимира Гройсмана до будинку, де розташована Ленінська районна рада, стало рішення обласної ради про повернення приміщень, які займають районні в місті ради, у власність міської територіальної громади. Проїжджаючи повз нього, Володимир Гройсман вирішив оглянути будівлю. Переступаючи поріг, він і гадки не мав про несподівані сюрпризи, які на нього чекали.

Минулого тижня у Чигирині під Богдановою горою заклали перший камінь у відбудову будинку гетьмана Хмельницького. Як повідомив «Україні молодій» Микола Суховий, начальник служби охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації, історична справедливість бере гору, відбудова резиденції Богдана Хмельницького йде повним ходом. Резиденція ще за часів гетьмана містилася під горою, і відновлюють її у тому ж історичному місці. Окрім будинку Богдана Хмельницького, в Чигирині та в селі Суботів побудують вартівню, полкову канцелярію, полкову скарбницю, курінь, будинок батьків гетьмана, шпіхлер (склад для продовольства), лямус (склад для амуніції, зброї), поварню, стайню, казарму, дзвіницю, захисний павільйон над залишками церкви Петра і Павла.

Наша газета вже розповідала про «службовий роман», який у керівників окремих вугільних шахт розпочався з Мінвуглепромом, як тільки його вже вдруге очолив Сергій Тулуб. Зрештою, мабуть, немає нічого дивного, що «порядок наводити» двічі міністр найактивніше почав із тих підприємств, керівники яких свого часу мали зухвалість симпатизувати «помаранчевим». Одним із таких був і генеральний директор шахтоуправління «Південнодонбаське №1» Михайло Бугара, недавній указ про звільнення якого і викликає в гірників протест.

Марина Ільїна, студентка першого курсу, спеціальність «педагогіка», сидить за комп'ютером у темних окулярах і наосліп (у прямому і переносному значенні цього слова) набирає комбінацію клавіш. Асистент комп'ютерного класу допомогла їй запустити програму електронної бібліотеки, тож Марина може знайти потрібний для підготовки до занять текст і прослухати його. Правда, електронний голос звучить трохи незвично, гугняво. Слова непідготовленому слухачу спершу навіть важко розібрати, але, розповідає Марина, можна регулювати швидкість прочитування тексту і зробити повільніший темп для початку. Сама ж студентка вже звикла до цього звучання, адже на домашньому ПК у неї встановлено програму озвучування текстів. Водночас Маринин комп не підключено до інтернету, тож вибір текстів для прослуховування значно менший, ніж у комп'ютерному класі педінституту. «Тепер я зможу не лише краще готуватися до занять, а й «почитати» щось із художньої літератури для душі», — радіє Марина.

П'ять років поспіль «Україна молода» на початку грудня розповідає своїм читачам про життєві мандри, духовні шукання, поетичні співи нашого перворозуму — Григорія Сковороди. Така нефальшована, глибока відданість молодої України в час відродження нашої національної сили і водночас у період руйнівного політичного розбрату ідеям і настановам, прикладу особистого життя народного мудреця і навчителя дає «Україні молодій» авторитетне право поставити питання про щорічне відзначення на державному рівні дня 3 грудня — дати народження видатного українця — філософа, поета і музиканта Григорія Савича Сковороди.

Свій ювілей Національний театр імені Лесі Українки три вечори поспіль відзначав так званим спец-проектом — виставою «Через роки...». Яка, втім, має непогані шанси потрапити і в постійний репертуар Російської драми у ранзі самостійної вистави — саме так сталося з попереднім спецпроектом, спектаклем «І все це було, і все це буде...», яким театр відзначав 75-річчя. Принаймні формат це дозволяє: трішки з «капусника», вокальні номери, сцени з вистав-шлягерів. У цьому спектаклі взяли участь усі актори театру, а «диригував» ним, як і належить, художній керівник Російської драми Михайло Рєзнікович. «Ми назвали цю виставу «Через роки...», — почав Михайло Юрійович. — Пам'ятаєте, «через годы, через расстоянья, ... сердцу ты не скажешь до свиданья...» — ми намагалися вкласти у неї частинку свого серця. І пригадати те, що було десятиліття тому, що було вчора, адже те, що було вчора, сьогодні вже є спогадами».

ВУкраїнському домі зібралися люди, які мають безпосереднє відношення до кінематографа, щоб при нагоді поговорити про своє невизнання і неможливість українського кіно без метрів минулого століття. Кінокритик Лариса Брюховецька, редактор журналу «Кіно-Театр», спровокувала це зібрання презентацією своєї книжки «Кіносвіт Юрія Іллєнка». У центрі уваги мала б бути книжка. Але її замінив головний герой. Це було свято Іллєнка. І все, що говорили його колеги і грав Національний камерний оркестр «Київська камерата», було для звеличення цього непересічного чоловіка.

Минулої суботи у віці 59 років після тяжкої хвороби померла вокалістка голландської рок-групи Shocking Blue Марішка Вереш, повідомила агенція «Франс Пресс». Голландський квартет випустив півтора десятка альбомів, але світу він відомий за фантастично успішною піснею 1970 року Venus («Венера»). Підлітки навчалися грі на гітарі за простими акордами цієї пісні, вона незмінно звучала на приватних вечірках, оскільки офіційних дискотек тоді ще не існувало. Більшість слухачів не знали ні назви групи, ні навіть назви пісні, тому називали її просто за першими словами англійського приспіву, як сприймали його на слух. Так «Венера» стала у нас «Шизгарою».

Наступного року не відбудеться жодного грандіозного форуму на кшталт чемпіонату світу чи Європи, тому навіщо перший тур другого кола чемпіонату України провели в цьому році, знає лише ПФЛ. Тим більше, важко зрозуміти зневагу до чвертьфіналів національного Кубка, які проводять у грудні. Не факт, що у березні поля й погода будуть кращими, але такі пристрасні та видовищні поєдинки, якими видалися перші матчі цієї стадії наприкінці минулого тижня, краще все ж проводити у більш комфортних умовах. Перш за все — для вболівальника. Але «небесна канцелярія» змилостивилася над українським футболом, і ми стали свідками досить якісного футболу на початку грудня на цілком пристойних полях.