У минулу п'ятницю у Національному художньому музеї України ждали своїх меценатів — простелили червону килимову доріжку аж на сходи, якими піднімаються до музею, приготували коктейль-екскурсію і виступ Богдана Ступки, запросили музикантів, зробили золоті медалі й налили частування. Та червона доріжка зіграла злий жарт з українськими журналістами — тест на совковість не пройшов ніхто: всі намагалися або обабіч доріжки ступати, або однією ногою наступати, або бочком-бочком по доріжці, яка не їм простелена.

Не лукавитиму: я не надто прагнула відвідати цю виставку. Неочікувана вже зима вибивала з колії і знищувала всі бажання, окрім прагнення закутатись у теплий плед. Настрій «одна нога тут, друга — там» посилювали численні телевізійні камери і банальна, на перший погляд, експозиція: кілька десятків світлин, кожну з яких супроводжував текст автобіографії Далай-лами XIV. Чи не всі мої враження про буддизм і відомості про Далай-ламу обмежувались стрічкою «Сім років у Тибеті» з Бредом Піттом у головній ролі. Здавалося, що гола документалістика може ці враження затьмарити. Та побачивши світлину з дворічним малюком Тензином Г'яцо, який вже здогадувався, але ще не усвідомлював себе втіленням Будди, я не могла відірватися від тих фото і текстів поруч із ними. Не сприйміть це за пафос, але якась краплинка з «океану мудрості» (саме таке значення має словосполучення Далай-лама) окропила моє суєтне чоло. Простий і стислий текст автобіографії сприймається, мов яйце-райце, в яке захований Всесвіт.

Тепер лише диво може завадити маріупольському «Азовмашу» пробитися до чвертьфіналу головного клубного турніру Старого світу, що проводиться під егідою ФІБА. Неприємність може трапитися, якщо команда Рімаса Гірскіса раптом програє обидва виїзні матчі — підмосковному «Динамо» й АСК «Рига», а ці опоненти виграють ще й у грецького «Маруссі». Тоді трьом суперникам доведеться рахувати різницю м'ячів у зустрічах між собою. Але наразі у таке не надто віриться.

У своєму останньому матчі на Кубку Першого каналу в Ізраїлі донецький «Шахтар» зміг обіграти «Хапоель» із Тель-Авіва з таким самим рахунком, що й московський ЦСКА. Проте чемпіон Росії зіграє у фіналі, тоді як донеччани змушені передчасно повернутися в Україну. Організатори не передбачили матчу за третє місце. Його «помаранчево-чорні» неофіційно «записали» собі, мотивуючи це тим, що набрали на очко більше, ніж друга команда іншої групи — київське «Динамо».

Уже з 1 лютого громадяни України та гості, які придбали квитки українських авіакомпаній «Аеросвіт» та «Міжнародні авіалінії України», цілком ймовірно, не здійснять посадку на борт літаків. Причина — відсутність пального у баках машин, що належать вищезазначеним авіаперевізникам. Річ у тім, що «Аеросвіт» і «МАУ» не зуміли досягти згоди із заправниками щодо ціни на авіапальне. Відповідну заяву, за результатами наради з постачальниками, повідомили на прес-конференції у Міністерстві транспорту і зв'язку України генеральні директори двох національних авіаперевізників Арон Майберг та Юрій Мірошников. «Компанії ЗАТ СП «Кребо» і ТОВ «ЛУК-Авіа Ойл», які здійснюють заправку літаків у аеропорту Бориспіль, висунули нові умови оплати за пальне. Вони поставлять національних авіаперевізників у становище, яке не дозволить конкурувати з іншими міжнародними авіакомпаніями і зроблять «Аеросвіт» і «МАУ» неконкурентоспроможними», — йдеться у спільній заяві керівників.

Позавчора ввечері Борис Тарасюк ошелешив присутніх на прес-конференції журналістів. Було очевидно, що за даного політичного розкладу прозахідний міністр закордонних справ «відставиться» рано чи пізно. Проте ще зранку того ж дня на брифінгу в МЗС речник зовнішньополітичного відомства Андрій Дещиця анонсував: завтра (тобто в середу) міністр виходить з відпустки і береться до роботи. Всі чекали рішення Шевченківського суду за позовом Тарасюка про незаконність звільнення його з посади. Чекав його і сам «непотоплюваний» міністр. Але коли суд, уже вкотре, відклали, Тарасюк пішов на розмову до Президента Ющенка й відтак вирішив піти...

Ракета-носій «Зеніт—3SL» українського виробництва, яка стартувала в акваторії Тихого океану, вибухнула відразу ж після запуску. Її політ був запланований у рамках міжнародного проекту «Морський старт», у якому, крім України, бере участь Росія, США та Норвегія. Достеменних причин НП поки що не розголошують — на місці працюють фахівці, для розслідування причин аварії створили спеціальну комісію.

Уряд передбачив на 2007 рік виділити для будівництва метрополітену в Донецьку 67,2 млн. грн. З одного боку, така сума могла б ощасливити будь-яку з опальних статей державного бюджету, наприклад, освіту чи культуру. З іншого — грошей, відстiбнутих з казни на легендарний довгобуд «шахтарської столиці», навряд чи вистачить навіть на підтримку вже пройдених виробок.
Фахівці твердять, що при нинішніх темпах перші підземні поїзди зможуть прийняти донеччан хіба що років через 15. Утім, городяни подейкують про іншу, неформальну, версію, мовляв, метро в Донецьку давно стало горезвісною валізою без ручки: і тягти це амбіційне починання немає сил, і кинути шкода. Та не просто шкода, а дуже небезпечно. Не лише для екології індустріального мегаполіса, а й для професійної кар'єри деяких регіональних персон також.