Відразу дві надзвичайні події сталися на залізничних переїздах в Україні у вівторок. Так, о 17:00 поблизу села Звиняче Тетіївського району Київської областi на нерегульованому залізничному переїзді не змогли розминутися вантажівка «ГАЗ-53» з дизельним поїздом «Жашків—Козятин». У цьому зіткненні, звісно, найбільше дісталося автівці та її пасажирам: водій машини загинув, ще двоє людей із травмами середньої важкості госпіталізовані.

Збройний напад на чоловіка, який мав при собі велику суму грошей готівкою, вчинили серед білого дня двоє невідомих. Напали на потерпілого, коли той вийшов із приміщення «Кредобанку», де кількома хвилинами раніше зняв кілька десятків тисяч доларів. У чоловіка нападники стріляли гумовими кулями, після чого забрали гроші й зникли з місця пригоди на автомобілі. Про це «Україні молодій» повідомив начальник Центру громадських зв'язків управління МВС у Львівській області Денис Харчук.

Про складну ситуацію у цьому престижному місті під Києвом вiдразу після виборів мера «УМ» неодноразово інформувала рік тому. Врешті-решт, незважаючи на шалений спротив місцевих бюрократів та ласих до престижної землі ділків, перемогу після тривалого судового протистояння таки здобула лідер місцевого блоку «За чесну владу!» Мирослава Свистович. Новому меру довелося домовлятися з депутатами міськради, адже більшість тут належала БЮТ. Менше року міський голова та депутати жили в мирі, але «найшла коса на камінь» — позавчора міська рада Ірпеня 30 голосами з 36 припинила повноваження мера Мирослави Свистович.

Полтавська мерія почала активніше боротися з розпиттям спиртного у невстановлених для цього місцях. Окреме рішення з цього приводу міськвиконком ухвалив тиждень тому. «Батьки» міста наголошують: ідеться саме про надання такій боротьбі реального змісту в межах чинного законодавства, а не про щось цілковито нове й надзвичайне. Адже пиятика просто на вулицях, у парках чи скверах була і залишається адміністративним порушенням. Як, власне, і її незмінна «супутня» ознака — засмічування громадських місць пляшками та іншою тарою, залишками нехитрої трапези, битим склом, папером тощо. Однак якщо людині, котра кинула під ноги обгортку з-під морозива, хтось іще міг зробити бодай зауваження, то веселих компаній, які сьогодні перетворюють на «пікнікові» столи ледь не кожну лавку міських парків, чомусь «упритул не бачать» навіть правоохоронці...

Протягом 49 років Липинського тягло до «живої» активної праці, не писання історії, а її творення. Вихідець зі спольщеного шляхетського роду, вiн повернувся до свого народу. Географія освіти — Луцьк, Київ, Женева і Краків. На шкільній лаві в Києві пристав до української гімназійної громади і пов'язав своє серце і долю iз українським рухом. У 1909 році заявив про українську самобутність книгою Szlachta na Ukraine. Udzial jej w zyciu narodu ukrainskiego. В'ячеслав Липинський доводив, що шляхта на Правобережній Україні — прямі нащадки старих українських родів, і закликав спольщену правобережну спільноту збагнути свій обов'язок перед українським народом.

Схоже, злий жарт зіграла з донецькими «регіоналами» їхня ж політика. Бо досі вони вперто й послідовно формували і нав'язували мешканцям краю імідж Президента Віктора Ющенка як людини нерішучої тощо. Тому, коли поповзли чутки про ймовірний розпуск парламенту, на Донбасі категорично відкидали таку можливість. Коли ж указ про дострокові вибори став дійсністю, тутешні керівники Партії регіонів довго не могли отямитися.

Хоч остання заява Віктора Януковича і стосувалася його готовності «змиритися» з достроковими виборами, все ж головна увага прикута зараз до Конституційного Суду — адже перед тим, як апелювати до народу, Янукович покликав у рефері між ним та Президентом саме КСУ.

Здавалося, після того, як учора по обіді Верховна Рада взялася за обговорення та схвалення поточних питань, її трохи «попустило». Але ні: вчора вранці парламентарії, яких Віктор Ющенко вирішив розпустити, продовжили критикувати його указ.

У протистоянні на тему розпуску парламенту й оголошення дострокових виборів є два аспекти — політичний і юридичний. Спираючись на висновки своїх юристів, і Президент, і коаліція переслідують конкретні політичні цілі, і навпаки, бажаючи втілювати ці політичні завдання в життя — підбирають відповідну правову аргументацію.