Від оприлюдненої порівняльної статистики МВС за минулі п'ять років (з 2002-го по 2006-й) віє прихованою бадьорістю. Як-не-як, у загальному масиві заяв і повідомлень про злочини з 2003 року в країні спостерігається тенденція до скорочення питомої ваги тих із них, за якими порушені кримінальні справи. Хоч кількість таких звернень і виросла за п'ять років наполовину (всього їх нараховується 11 мільйонів), за цей же період кількість порушених кримінальних справ зменшилася на 10,5 відсотка, а кількість рішень про відмову у порушенні кримінальних справ збільшилася на 80 відсотків. Після таких показників, мимоволі доходимо висновку: це ж наскільки зросла армія несвідомих громадян, які непокоять вартових правопорядку істотними дрібничками. Коли ж спробуємо звернути з тракту, вздовж якого вишикувалися «потьомкінські села» статистики, на манівці конкретних фактів, механізми формування бадьорих цифр виявляться вельми сумними.

Так сталося, що саме тоді, коли начальник Запорізького облуправління міліції Олександр Шмітько взявся переконувати журналістів в ефективній роботі свого відомства, регіональна статистика злочинів поповнилася черговим жахом: у Мелітопольському районі було знайдено розчленовані тіла чоловіка і жінки. Тож міліцейський керівник вирушив на місце злочину просто з брифінгу.

Вітчизняні медики б'ють на сполох — від серцево-судинних патологій щороку помирають більш як 480 тисяч українців, ще 100 тисяч життів на рік забирає рак. І ситуація погіршується — через несприятливу екологічну ситуацію, тенденції до стрімкого старіння населення, а також через недоступність для більшості з нас найсучасніших методів діагностики й лікування, які можна отримати лише в закордонних клініках за великі гроші.

Якщо хочете жити довго і не знати, що таке рак, забивайте холодильник не кількою в томаті чи ананасами у власному соку, а пакетами із замороженою зеленню, овочами і фруктами. Таку пораду дають українські онкологи, які за свою багаторічну практику змогли відстежити зв'язок між споживанням консервів та ризиком виникнення раку органів травлення.

Як розповіла «УМ» заступник головного лікаря Житомирської дитячої обласної лікарні Світлана Русак, лікарня отримала електронні дитячі ваги (3 шт.), електрокардіограф, два відсмоктувачі та сумку для надання невідкладної медичної допомоги, з якою лікар може виїжджати на виклик до району. Ясна річ, лікарі подарунками задоволені. Адже апарати, призначені для обстеження й лікування пацієнтів, чия вага становить усього кілька кілограмів (а то й кілограм-півтора), не можна назвати дешевими. Тут одні лише електронні ваги «потягнули» на три з лишком тисячі гривень...

«Найважливішим з мистецтв для нас сьогодні є фотографія», — під цією перефразованою сентенцією Вік Муніс — великий авторитет у світі сучасного мистецтва, дорогий і винахідливий художник і фотограф бразильського походження — напевне підписався б без застережень. Єдина його поправка звучить так: «Більше немає об'єктів для зйомки. Якщо бажаєш щось сфотографувати, то спершу мусиш це створити». Він і створює — твори з джему, гірчиці, кетчупу, шоколаду, сміття, пороху, ниток, гумок, дроту, чорної ікри, діамантів, іграшкових солдатиків, начиння кіндер-сюрпризів, вати, арахісового масла, цукру. Взагалі-то, оглянувши ретроспективну виставку його робіт «Експертиза» в PinchukArtCentre, можна продовжити думку Муніса: та, власне, всі цікаві полотна вже написані, тому художник часто створює їхнi репродукції з незвичних матеріалів — портрет Маяковського з фотографії Родченка повторений чорною ікрою, графічна «Готична арка» Піранезі — гумками, натягнутими на шпильки, образ дівчинки із фотографії Джулії Маргарет Камерон — дитячими іграшками, «Мрійник» за мотивами Коро — нитками.

За складом учасників мистецький вечір, присвячений 60-річчю відомого політика і громадського діяча, народного депутата-«нашоукраїнця» Миколи Кульчинського, нагадував своєрідну прелюдію до цьогорічного фестивалю «Мазепа-фест», якому виповнюється п'ять років. Власне, саме «мазепинці» (передусім головний режисер і ведучий «фесту» Сергій Архипчук) подбали про організацію такого вечора в залі Полтавської обласної філармонії. Щоб подякувати своєму «батькові» — фундатору і незмінному директоровi фестивалю Миколі Кульчинському.

Коли три роки тому президент Федерації футболу Григорій Суркіс висунув ідею щодо участі України в боротьбі за право проведення чемпіонату Європи 2012 року, всім це видалося авантюрою. Насамперед — з огляду на нашу не зовсім розвинуту футбольну, готельну і транспортну інфраструктуру. Але, як виявилося, головне — дуже захотіти. Ми зробили це! Свої зусилля об'єднали українці й поляки, «есдеки» й «помаранчеві», люди футболу й політики — і ось уже відомо, що Євро-2012 прийматимуть Україна та Польща. Президент Віктор Ющенко виявився таки «фартовим», узявши участь у презентації нашої заявки на виконкомі УЄФА.

«Якщо мовчить суд — говорить вулиця!» Це гасло БЮТ учора ледь не стало реальністю під будівлею Конституційного Суду, засідання якого півтори години не могло розпочатися через блокування усіх входів пікетувальниками та народними депутатами від опозиції. Окремих суддів просто не пускали, доки міліція не утворила для них «живий коридор», фактично вперше застосувавши силу проти народних обранців. Рух автотранспорту на розі Жилянської та Горького було заблоковано протягом усього слухання справи по суті. На другий день резонансного процесу своїх пікетувальників сюди привели як коаліція, так i опозиція — загалом не менше 12 тисяч людей.