Перший день «Шешор Подільських» розпочався для когось із офіційної реєстрації (щоб отримати карту фесту, глиняну намистину-перепустку й право на проживання у наметовому містечку, треба було заплатити 50 гривень), для мене ж — із відшуковування причин переїзду культового етнофестивалю до подільської Воробіївки. Хтось говорив про те, що карпатське село Шешори відмовилося бути ареною для сміття і набридливих туристів. Хтось запевняв, ніби тамтешня адміністрація більше не хоче виділяти кошти на проведення фестивалю. Тамара Малькова, директор інформаційного центру «Зелене досьє» — організації-засновника фестивалю, — всі чутки спростувала: «Ми переїхали з Івано-Франківщини не через конфлікти. Фестиваль відсампочатку задумувався як мандрівний. Ми хочемо, щоб у сільській місцевості розвивався зелений туризм, щоб будувалася відповідна інфраструктура. Маємо пропозиції проводити фестиваль і на Слобожанщині, і на Поліссі».