Проблема самоідентифікації турбує не лише українців як націю. Тією ж проблемою сьогодні посилено займаються хлопці, які — будемо сподіватися, тимчасово — захопили контроль над східними теренами України. Можливо, події розгорталися б інакше, якби «донецькі» змогли прибрати до рук усю Україну. Цей план зірвався. І тому вони сьогодні посилено намагаються провести легітимацію свого становища й придбаних капіталів. Не легалізацію — із цим у них проблем майже не виникало. Їм потрібно «освятити» своє існування при владі й грошах певною історичною традицією. Звідси й така істерична боротьба сьогодні за шкільні підручники, причому не лише з історії, а й із літератури.

Сотні тисяч уболівальників, любителів футболу й хокею, вважають Дениса Босянка одним із найкращих спортивних коментаторів України. В ефірі він уже рівно десять років, виділяється своєрідним «ліричним», але при цьому дуже компетентним стилем. Візьмуся стверджувати, що їхній дует із Дмитром Джулаєм узагалі не має рівних в Україні. Минулого тижня Денис коментував фінал Ліги чемпіонів, уже сьомий у своїй журналістській кар'єрі. Це, певно, рекорд для українських коментаторів у цій «номінації». І хто скаже, що Дьон відпрацював не на «відмінно»?
«Дьон» — бо ми з Денисом однокурсники, після закінчення Інституту журналістики товаришуємо, регулярно зустрічаємося. У «футбольну» пору року — щотижня, а то й по двічі на тиждень граємо у футбол, переважно в Гідропарку та на верхньому полі НСК «Олімпійський». Позавчора після такого матчу посиділи в кафе, попили пива, поспілкувалися про особливості й родзинки коментаторської професії. Думаю, познайомитися з Денисом Босянком будуть не проти і його заочні симпатики.

«Таке враження, що це дві різні людини», — часто кажуть друзі Джонні, які знали його до і після. «До» — було темне минуле «поганого хлопця» з небезпечними звичками й бурхливими романами. «Після» — тихе сімейне життя талановитого актора і щасливого чоловіка. І пірата, звісно — улюбленця публіки капітана Джека Сперроу, який робить кіносеріал про пригоди морських розбійників таким крутим і касовим.

Знову загострився конфлікт навколо роздрібного промтоварного ринку «Континент», розташованого безпосередньо в історичному центрі Донецька. Як заявив Едуард Логачов, що очолює асоціацію «Континент-маркет» (поєднує торговців та обслуговуючий персонал спірного об'єкта), міська влада несподівано зайняла жорсткішу позицію на «довгограючих» переговорах про подальшу долю ринку, перейшовши на мову ультиматумів. Лідери багатотисячного колективу «Континенту» пов'язують це з нинішньою політичною ситуацією в країні.
Логачов не виключає, що працівникам «Континенту» доведеться чергового разу звернутися до таких крайніх заходів, як пікети на міських магістралях. У липні минулого року розбурхані торговці вже блокували протягом двох днів транспортний рух на перехресті поруч із Південним автовокзалом, що призвело до багатокілометрових автомобільних пробок та хаосу в міському постачанні. Донецька влада тоді оцінила заподіяні збитки в 2 млн. грн., подавши до суду на 19 найбільш активних пікетників.

Через тривалу посуха і 30-градусну температуру повітря у сільських підприємствах гинуть озимі, а яровина, що вже зійшла, просто засихає. Така ситуація склалась у семи із 26 сільських районів Одещини.Зараз близько 25 відсотків посівів зернових у області в критичному стані, а 15 відсотків уже втрачено, заявив начальник Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Анатолій Новаковський.

Більшість працівників агропідприємств моляться на дощ — лише він може виправити ситуацію. Хоча засохлі колоски навіть він повернути не зможе.
За даними Міністерства аграрної політики, аграрним підприємствам України доведеться пересіяти близько 400 тисяч гектарів озимого і ярового зерна у зв'язку з посухою. «На 24 травня з них пересіяно 43 тисячі. За оперативною інформацією, загальна площа культур, які постраждали від посухи протягом останнього тижня, збільшилася», — сказано в повідомленні МінАПу.

— Ситуація у нас катастрофічна, — заявила кореспонденту «УМ» начальник Нікопольського районного управління агропромислового розвитку Галина Кравченко. — Такої посухи у травні ми не знали за останні сто років. Якщо дощу не буде ще 10—12 днів, то рослини просто висохнуть.

День незалежності в уявленні типової пострадянської людини — це масові гуляння, феєрверки, концерти на площах. Нехай і з варіаціями, але свята сьогодні у нас, як і тридцять років тому, відбуваються за таким сценарієм. Офіційна Грузія свій День відновлення державної незалежності в Україні відзначила значно елегантніше. Вечір напередодні найголовнішого державного свята вирішили в класичному ключі — у Національній філармонії виступали українські і грузинські молоді піаністи: Анна Федорова і Борис Жданов та Кетеван Картвелішвілі і Вахтанг Жорданія. Апофеозом цієї акції компаративістики стало виконання Баха одночасно на чотирьох фортепіано.

«Персонаж» до українських екранів добирався якось аж занадто довго. У той час як американці цей фільм подивилися ще півроку тому (ризикну припустити, що вже про нього й забули), ми з ним познайомилися лише тепер. З-поміж картин, які йдуть сьогодні у прокаті, ця вирізняється тим, що примушує думати над сюжетом, більше того — намагатися аналізувати те, що відбувається на екрані. І хоча ніяким артхаузом тут не пахне, до категорії ширвжитку «Персонаж» також не належить.

З початку цього тижня на Першому Національному з'явилося багато фільмів і передач німецького виробництва. Це — перші кроки співпраці Національної телекомпанії України та її німецьких колег, телевізійної компанії MDR, яка є однією з найбільших сучасних компаній громадського мовлення. Мета співпраці — обмін телевізійною продукцією, консультації з вдосконалення технічної бази, в першу чергу, саме вітчизняної, а також, що найголовніше, — обмін досвідом зі створення суспільного мовлення, про яке так багато говорили і якого досі немає в Україні.