Громадянин Ізраїлю, хірург Міхаель Зіс, якого називають лідером «чорних трансплантологів», затриманий у Донецьку. У відділі зі зв’язків із громадськістю обласного управління міліції підтвердили інформацію про затримання зарубіжного гостя в одному з готелів обласного центру. Правда, місцеві правоохоронці впевнені — на руках підозрюваного клацнули наручники «з подачі» колег із Молдови, на території якої проводив свою незаконну діяльність Міхаель Зіс. А тому відразу після затримання медика із сумнівною репутацією в обласній прокуратурі почали вирішувати питання про екстрадицію його до Молдови.

Посвята у козаки, як заведено, відбувалася біля пам’ятника останньому кошовому Війська Запорізького Петру Калнишевському. На прохолодному вітрі майоріли стяги, а четверо старшокласників місцевої школи давали присягу, поповнюючи історичні лави своїх предків. Мабуть, ця мить завжди стає найемоційнішою, бо якось зримо показує: не забули пустовійтівці — роменці — сумчани свого славного земляка, схиляються перед тими ж знаменами, перед козацькою зброєю.

Учора опівночі добіг кінця термін, відведений Центральній виборчій комісії на оголошення офіційних результатів виборів. Утім головні виборчкомівці країни не хвилювалися й запевняли, що без проблем вкладуться у ці строки, адже в неділю до ЦВК надійшли останні уточнені протоколи окружних комісій з «мокрими» печатками. О 14–й годині понеділка члени Центрвиборчкому зібралися на засідання, де в присутності закордонних та вітчизняних спостерігачів і представників партій, які мають право дорадчого голосу, фіксували остаточні підсумки голосування 30 вересня.

Після того, як Центрвиборчком оголосив офіційні результати виборів, Блок Юлії Тимошенко і «Наша Україна — Народна самооборона» отримали карт–бланш на формування коаліції. Звісно, її зафіксують уже після того, як народні депутати одержать посвідчення, але, щоб не повторити минулорічних помилок, домовленостей потрібно досягати якнайшвидше.

У ніч на минулу п’ятницю невідомі облили червоною фарбою пам’ятник російському імператору Петру І, встановлений біля входу в музей історії Полтавської битви, що в передмісті обласного центру. Співробітник приватної охоронної фірми, котрий чергував тієї ночі в музеї, стверджує, що «художники» під’їхали до бронзової двометрової скульптури на «Жигулях». Для здійснення задуму їм знадобилося кілька банок фарби — «тару» вони залишили біля пам’ятника. Кажуть, одну з них навіть не встигли використати, поспіхом відступаючи з місця події.

Під покровом Пресвятої Богородиці, в День українського війська 14 жовтня у Києві на Софійській площі знову зібралися ті, хто шанує подвиг борців за самостійну Україну. Відзначити 65–річчя Української повстанської армії прийшло близько 5 тисяч небайдужих. Були й учасники власне бойових дій.

Суботнього ранку в Дніпропетровську йшов дощ. Нудний і затяжний. Але навіть у страшному сні не могло наснитися, що він комусь коштуватиме життя. На жаль, саме так і сталося.

У неділю наше сприйняття України трохи змінилося. Адже вперше на дер­жавному рівні були урочисто вшановані борці за її свободу. А головнокомандувачу УПА Романові Шухевичу указом Президента присвоєно звання Героя України (посмертно). 12 жовтня Віктор Ющенко видав указ «Про відзначення 65–ї річниці створення УПА», яким передбачено не лише проведення тематичних виставок та лекцій з історії українського визвольного руху, а й заходи для поліпшення соціально–побутового і медичного обслуговування його ветеранів, вивчення їхніх повсякденних потреб, надання адресної матеріальної допомоги.

«Починайте вимагати. І вимагайте не частини, не шматочка, а всього, що у вас було незаконно відібрано, — звернувся генерал Петро Григоренко до кримських татар 17 березня 1968 року. — Свої вимоги не обмежуйте писанням петицій. Підкріплюйте їх усіма тими засобами, які надає вам Конституція, — використанням свободи слова і друку, мітингів, зібрань і демонстрацій... Не вважайте свою справу лише внутрідержавною. Звертайтеся по допомогу до світової прогресивної громадськості. Те, що з вами зробили в 1944 році, має цілком визначену назву. Це чистої води геноцид — «один із найтяжчих різновидів злочину проти людства». Цю промову масово розмножили активісти кримськотатарського національного руху. Про неї знав майже кожен кримський татарин.