«Очевидно, країні, яка претендує на звання сучасної цивілізованої держави, соромно ходити у клоунах і розважати західних інтелектуалів «роздутим патріотизмом» та етнографічними мотивами в політичній моді». Розумно? Має бути розумно, бо ж слова ці належать наймолодшому свого часу в країні доктору наук, легендарному голові Адміністрації Президента Кучми зразка першого терміну, а нині — гуманітарному віце–прем’єр–міністрові уряду. Українського уряду. Хоча, читаючи статтю Дмитра Табачника в газеті «Кієвскій тєлєграф», у приналежності цього «гуманітарія» до Кабінету Міністрів саме України — незалежної, суверенної держави — починаєш неабияк сумніватися.

Так між нами повелося, що про Шевченка згадуємо здебільшого в березні і в травневі дні його перепоховання. Міністерство культури і туризму України вирішило не уподібнювати генія до заяложеного святкування дня жінки, тому ініціювало проект «Шевченківські читання», приурочений до 200–річчя з дня народження Тараса Григоровича. Задум звертатися чи не щодня до насущного слова Шевченка і через це піднімати авторитет національної культури зародився в голови Українського фонду культури Бориса Олійника. Його підтримали міністр культури і туризму України Юрій Богуцький, голова Всеукраїнського товариства української мови «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка Павло Мовчан, народний художник України Володимир Чепелик, письменник Іван Драч, шевченкознавець Сергій Гальченко.

Бриниха кортить назвати «культуртрегером». Так якось простіше й ні до чого не зобов’язує: не треба розбиратися в бринихівських літкритичних есеях — по–шахматному чітких і елегантних, приправлених іронією, жовчю й молотим перцем сленгу; не обов’язково «в’їжджати» в його багатопланову, складно сконструйовану прозу; не край як конче бачити його вигадливі перформенси. Але в будь–якому разі доводиться визнати: Бриних — це завжди незамацано й талановито. Останнім зацікавленням відомого культуролога, письменника й журналіста став кінематограф.

Лише похолодання зупинило нещодавно розкопки на фермерському полі неподалік села Швайківці Чортківського району Тернопільщини, де наприкінці літа було виявлено над­звичайно цінну археологічну знахідку. Впродовж багатьох років поле те орали і засівали, не раз ламаючи знаряддя об каміння дивного пагорба посеред рівнини, а старожили навколишніх сіл зовсім недарма, виявляється, називали те місце «могилою». Вже в роки незалежності державна інспекція охорони пам’яток історії та культури заборонила сільськогосподарські роботи на цій ділянці, де під землею «явно щось було», однак і цього року місцевий фермер проігнорував заборону, посіявши там горох.

У Токмацькому районі відбулося перепоховання ще 29 загиблих воїнів, останки котрих були знайдені учасниками експедиції обласної Асоціації пошукових загонів. Таким чином, Меморіал загиблим на Пришибських висотах, відкритий у жовтні 2005 року за участі міністра оборони Анатолія Гриценка, став цивілізованим прихистком для вже 665 загиблих. Назагал, свідчать архіви і стверджують пошуковці, під час штурму лінії оборони «Вотан», влаштованої німцями від Василівки аж до Молочного лиману Азовського моря, загинуло близько 600 тисяч радянських бійців — і прах лише половини з них лежить у братських могилах, під офіційними обелісками.

Наприкінці минулого тижня РІА «Новості» розповсюдила інтерв’ю заступника голови правління «Газпрому» Олександра Медведєва телеканалу Russia Today, в якому останній заявив, що ціна в 160 доларів за тисячу кубічних метрів є прийнятною. «Питання заборгованості українських партнерів за спожитий газ вирішене, і ми досягли істотного прогресу на переговорах щодо механізмів ціноутворення для України», — констатував Медведєв. На запитання, чи влаштовує така ціна російського газового монополіста, Медведєв відповів: «Головне, що ця ціна влаштовує Україну». І додав, що відповідна угода на наступний рік буде підписана ще до Нового року, можливо, це навіть буде середньострокова угода.

«Холодним душем» виявилася для керівництва Державтоінспекції МВС участь Президента Віктора Ющенка у міжвідомчій нараді щодо стану справ у сфері безпеки дорожнього руху. Статистика засвідчує, що лише цього року на дорогах загинуло 7 тисяч людей (!), а за п’ять років — 35 тисяч (якщо порівнювати зі світовими показниками, Україна на сотню ДТП втрачає у вісім разів більше людей). Глава держави особисто навів невтішну статистику по кожній області й відтак дав присутнім керівникам облуправлінь ДАІ лише сім днів для пояснень, звітів та виправлення існуючих проблем.

Родичі загиблих у катастрофі російського літака Ту–154, який у жовтні 2001 року помилково збила зенітна ракета Протиповітряної оборони України, мають намір відмовитися від матеріальних претензій до України, повідомляє агентство УНІАН. «Якщо під час суду буде порушено питання про матеріальні претензії, ми готові зняти їх. У нас одне запитання: хто винуватий і хто відповість за трагедію», — заявив керівник Фонду допомоги сім’ям загиблих пасажирів Борис Калиновський. За його словами, 28 позовів громадян Росії подано до київського суду ще п’ять років тому, в них порушувалося питання компенсації з вимогою знайти винних в аварії.

Звістка про те, що на торговельному майданчику, який «притулився» до автомагістралі Київ—Харків, горе–мати пропонує всім бажаючим купити її тримісячну донечку за півтори тисячі гривень, облетіла прилеглий мікрорайон обласного центру буквально за кілька годин. Одразу після того, як одна з жінок–реалізаторів по телефону повідомила про появу на їхній торговій «точці» приголомшливого живого товару, «купувати» його вирушили співробітники відділу кримінальної міліції у справах дітей Октябрського райвідділу міліції Полтави. Однак навіть правоохоронцям познайомитися з горе–матусею ближче виявилося непросто: настільки вона була п’яною. Тримісячною Ганнусею опікувалися її 14–річна сестричка Оксана (до речі, теж напідпитку) та співчутливі «базарні» жінки.