Є в році один період, коли в чеських корчмах пиву затісно, — від серпня до листопада, коли дозріває виноград і чехи надають перевагу так званому бурчаку.
Бурчак — «нове вино» чи «молоде вино». Але чехи його формулюють як «частково квашений виноградний морс», продукт у стадії перетворення соку на алкогольний напій, який активно бродить і досяг гармонійного співвідношення спирту, цукру й кислоти. Бурчак цінують ще й у сусідніх Словаччині та Австрії, втім чехи мають на нього монополію, адже здебільшого цей напій походить із Південної Моравії. Першість у цьому належить області навколо містечка Зноймо, що неподалік кордону з Австрією.

Колишній прем’єр–міністр Пакистану Наваз Шаріф, який у ніч із неділі на понеділок прилетів з лондонської еміграції на Батьківщину, відразу був узятий під охорону. Влада країни назвала цю акцію «забезпечуючим арештом».

«Розкажіть, що там зараз робиться в Києві?» — запитували Ольгу Богомолець неповнолітні засуджені Кременчуцької виховної колонії, а згодом i не вперше засуджені жінки Надержинщинської виправної колонії у селі Божкове. «Та що там робиться... По один бік стоять люди з одними прапорами, по інший бік — з іншими. Ллється бруд, триває виборча кампанія, — однаково відповідала в обох випадках автор і виконавиця сучасних українських романсів. — А робочих рук не вистачає. Отже, ви потрібні країні. Пам’ятайте, усе залежить лише від вас. Як ви побудуєте власне життя, так i буде».
Але на цьому схожість обох концертних виступів Ольги Богомолець в «малолєтке» Кременчука та на жіночій «зоні» під Полтавою фактично завершується. Різний вік, різна стать, відтак потрібні й різні підходи. Вже коли відбувся другий етап благодійного концертного туру співачки в’язницями, пані Богомолець зазначила «УМ», що не ставила собі за мету порівнювати сприйняття засудженими української пісні на вірші Ліни Костенко та Євгена Сверстюка в обох виправних установах Полтавщини. «Просто я їду сюди зовсім не за враженнями... А результати від виступів? Можливо, вам теж вдалося їх відчути», — скромно додає вона.

В українському прокаті стартує дебютна повнометражна стрічка «Біля річки» молодого одеського режисера Єви Нейман, що вже стала призером низки престижних міжнародних кінофорумів, зокрема Московського і Севастопольського кінофестивалів. Про це нагадали журналістам і першим одеським глядачам «позажанрової» картини, як її вже оцінили деякі кінокритики, безпосередні творці фільму — режисер Єва Нейман, актори Марина Поліцеймако і Юрій Невгомонний, керівник оновленої кіностудії Олександр Ткаченко і дистриб’ютор­представник кінокомпанії «Артхаус Трафік» в Одесі Олег Мельничук.

Перша помітна міграція «Молодості» відбулася минулого року — після Будинку кіно, в якому дебютанти свої творчі стосунки з’ясовували досить довго, фестиваль перебрався до кінотеатру «Баттерфляй­Ультрамарин». І хоча «Ультрамарин» вимогам кіночасу відповідав значно краще, ніж Будинок кіно, цього року «Молодість» вирішила знову змінити місце дії і запросила конкурсантів, гостей та глядачів до культурного центру «Кінотеатр Київ». «У кінотеатрі «Баттерфляй­Ультрамарин» ми були частково гостями, — пояснив цей переїзд художній керівник «Молодості» Андрій Халпахчі. — А «Київ» на час фестивалю, з 20 по 28 жовтня, буде повністю у нашому розпорядженні».

Справжня краса (а вона, як відомо, залежить не лише від зовнішніх, а й від внутрішніх даних) із віком не тьмяніє, а тільки розквітає. Тому навіть образливо, що в усіляких рейтингах найвродливіших жінок (та й чоловіків) фігурують здебільшого молоденькі особи до 30, ну хай 40 років. А про тих, кому «за...», чомусь несправедливо забувають. А тим часом серед них є красуні, анітрохи не гірші за старлеток. Цю несправедливість вирішив виправити журнал ОК!, запропонувавши своїм читачам назвати жінок–знаменитостей, які з роками стали тільки вродливішими.

«Щастить же мільйонерам!» — думає кожен із нас, простих смертних, коли вкотре чує про зростання капіталів якогось там Ахметова чи Рокфеллера. Усе логічно: якби не частка удачі, пан такий–то ніколи не став би багатієм. Але, виявляється, трапляються випадки, коли фортуна посміхається дуже заможним людям навіть тоді, коли зовсім цього робити не мала б.

Зорепад. Зять із тещею загадують бажання.

Зять загадав. А теща не встигла...

Осінь 2005–го стала для українського футболу по–справжньому золотою. Тоді нічия в Тбілісі вивела нашу національну команду до фінальної частини чемпіонату світу — першого в її історії. Два дні тому цей самий рахунок 1:1 фактично поставив хрест на надіях «синьо–жовтих» побачити збірну, знову ж таки вперше, на чемпіонаті Європи–2008. Олег Блохін кінець свого «фарту» сприйняв роз–дратовано...