Цьогорічне продовження традиції, покликаної підтримати та піднести вівчарство до європейського рівня як одну з перспективних галузей економіки у високогір’ї Карпат, збіглося зі святкуванням 560–річчя заснування Рахова. Відтак упродовж минулих вихідних у місті гостювало понад 50 тисяч шанувальників Гуцульщини та поціновувачів овечого сиру, серед яких були високі гості й з європейських держав. Приміром, словацька делегація прибула на чолі з мером міста Свидник Міхалом Бартком. Німецьку очолив мер Бегрінгема Бергар Бішоф. Серед почесних гостей був і голова Асоціації гуцулів Румунії Дмитро Коренюк. Окрім них, приїхали угорці, американці, англійці та португальці, яким українські веселини запам’ятаються ще надовго.

Виявляється, в українській армії варто стерегтися не лише проявів дідівщини, а й елементарного харчового отруєння. Зйомки одного з місцевих телеканалів шокували чернівчан не на жарт. Гниле м’ясо зеленуватого кольору, по якому, як у фільмі жахів, повзають мухи, насправді мало слугувати щоденною їжею для солдатів. Більше того, все це відбувалося у зразковому 300–му військовому полку.

Позавчорашній вечір для збірної України став моментом істини у нинішній відбірковій кампанії. Вирішувалося — або пан або пропав. Жевріла надія, що «синьо–жовті» зможуть–таки здобути найбільш вагому перемогу у своїй історії. Але, продемонструвавши загалом непоганий футбол, команда Блохіна поступилася чемпіонам світу. Італійці зіграли у своєму прагматичному стилі «катеначчо», забезпечивши надійність власних оборонних редутів і вміло реалізувавши на контратаках нечисленні гольові моменти. Шанси на вихід із групи в нас тепер лише теоретичні, на межі ненаукової фантастики. Слід готуватися вже до наступних відбіркових кампаній. Передусім — до південноафриканського чемпіонату світу 2010 року...

Одним із найцікавіших матчів середи була зустріч збірних Англії та Росії на лондонському стадіоні «Уемблі». Англійці не дуже вдало розпочали цей відбірковий турнір, але тепер цілком можуть розраховувати на путівку на Євро–2008. Напередодні гри господарі поля відставали від росіян лише на одне очко, тож перемога надавала їм можливість обійти конкурента. Із цим завданням англійці впоралися блискуче. Уже на сьомій хвилині Майкл Оуен, який повертає собі кращі кондиції після важкої травми, відкрив рахунок, замкнувши простріл Гаретта Беррі. А незабаром форвард «Ньюкасла» відзначився ще раз, пробивши В’ячеслава Малафєєва після скидки у виконанні Еміля Хескі. Між цими двома епізодами щведський арбітр Ханссон не зарахував гол Костянтина Зирянова — той ніби підіграв собі рукою. А крапку незадовго до фінального свистка поставив захисник Ріо Фердинанд, який завершив розіграш кутового, — 3:0.

Після більш ніж упевненої торішньої перемоги у Харкові (4:0) українська збірна віком гравців до 21 року підтвердила свою перевагу і в Єревані.
Напередодні позавчорашньої зустрічі в нашого тренерського штабу не виникло проблем із готовністю провідних виконавців. У стартовому складі вийшов, зокрема, й Костянтин Кравченко із «Дніпра», котрий ще нещодавно перебував у таборі національної команди.

Тепер у популярному фільмі «Секс і місто» буде своя оскарівська лауреатка. Щоправда, зніматиметься вона не в якійсь із головних ролей, та й ідеться не про звичний телесеріал, а про повнометражну картину.

Відповідь на питання, що важливіше — гроші чи здоров’я, залежить від того, що саме ви втратили.

Ще донедавна Прем’єр–міністр України Віктор Янукович щиро вірив, що його народ живе у багатстві та радості. Але передвиборчі поїздки регіонами, які прес–служба Кабміну гордо іменує робочими, переконали його у протилежному. «Мене вразила бідність, яку я побачив, проїжджаючи Сумською областю», — самокритично заявив він учора в старовинному Конотопі. Саме цій та наступним фразам судилося стати історичними — ними піарщики Кабміну вирішили виправдати своє дивне рішення: не оголошуючи офіційно про продовольчу кризу в державі, почати «викид» на ринок м’яса, борошна і круп з державного резерву. «Для стабілізації ситуації», — скромно оголосили на урядовому сайті.

Представляти Юрія Іллєнка «УМному» читачеві, думаю, не варто. Навряд чи є в Україні освічені люди, які не знають цього імені, не бачили легендарних уже фільмів, відзнятих оператором і режисером Іллєнком. Але Юрій Герасимович — іще й політик. Він пишається тим, що є українським націоналістом, одним із лідерів чи не єдиної ідеологічно чистої партії нашого політикуму — Всеукраїнського об’єднання «Свобода».
Ми хотіли поговорити з Іллєнком саме про політику. Але без згадки про «найголовніше з мистецтв», звісно, не обійшлося. І не лише тому, що кіно і Юрій Іллєнко — це вже нероздільні поняття. А й тому, що кіно — це також політика: через нього, як постійно наголошує Іллєнко, народ можна зазомбувати, позбавити національної самоідентифікації, знищити в культурному сенсі, або навпаки — прищепити істинні цінності.