«Подібного випадку за останні десять років у Чернігові не було, — говорить заступник начальника відділу карного розшуку Чернігівського міськвідділу внутрішніх справ Віктор Нагорний. — В екстремальній ситуації дівчина не розгубилася і зуміла поквитатися з нападником».

Катерининська церква, прикраса і візитка Чернігова, опинилася у центрі релігійно- політичного конфлікту. За рішенням облдержадміністрації, церква, в якій до останнього часу був розміщений відділ народного декоративного мистецтва Чернігівського історичного музею ім. Тарновського, була передана віруючим Української православної церкви Київського патріархату, що викликало протест з боку прихильників УПЦ Московського патріархату (кілька років тому на цей храм, збудований у XVIII столітті, претендували обидві конфесії). Початок богослужінь у повернутому церкві храмі мав ознаменуватися прибуттям сюди 11 липня мощей святої великомучениці Варвари, які пообіцяв доставити в місто єпископ Чернігівський і Сумський (УПЦ КП) Мефодій.

Майже в кожній сім'ї є свій «скелет у шафі». У випадку з сім'єю К. з Карпилівки Козелецького району, що на Чернігівщині, цей вислів набув справді реального значення. Нещодавно такий «скелет», а точніше, цілих два, витягли на на світ Божий співробітники кримінального розшуку місцевого райвідділу внутрішніх справ.

Що вражає непідготовлену людину в слідчому ізоляторі, то це велика кількість замків. Здається, тут немає жодних дверей, які б не замикалися на механічний або електричний замок. Металевий лязкіт став своєрідним звуковим тлом усієї моєї подорожі в Чернігівський СІЗО.

На справжню маніфестацію проти свавілля міліції перетворився цієї середи у Ніжині похорон льотчика Олега Довганюка, якого було вбито під час бійки з міліціонерами тиждень тому. Льотчики в Ніжині давно користуються великою повагою, чого, на жаль, не скажеш про працівників місцевої міліції.

Учора о пів на другу годину ночі в Ніжині на автобусній зупинці на вул. Московській було знайдено пораненого депутата міської ради від фракції БЮТ, виконувача обов'язків директора комунального ринку міста 37-річного Григорія Потильчука.

Останній дзвоник — це завжди свято. Навіть там, де для радощів немає причини, Наприклад, у виправному закладі. Учора 40 засудженим жінкам, які відбувають покарання у 44-й виправній колонії Чернігова, в урочистій обстановці вручили атестати про середню освіту. Ці жінки вже пройшли свої «тюремні університети», адже кожна має не одну судимість, а тепер у колонії здобули звичайну освіту — середню.

«Я почув, як хлопець вистрілив із рушниці вгору, потім крикнув: «Усім лежати». Я не встиг впасти, і він вдарив мене прикладом рушниці по голові», — так розповідає 40-річний Микола П. про бійку на дискотеці в селі Марківці Бобровицького району, де вперше в історії танців у цьому сільському клубі з'ясовували стосунки за допомогою вогнепальної зброї.

У грудні минулого року цей сюжет, зазнятий учнем Харківської гімназії №152 на уроці історії, обійшов усі українські телеканали і викликав великий резонанс у суспільстві. Восьмикласник зняв на камеру мобільного телефону момент, коли вчитель історії Володимир Лушницький вдарив рукою по голові його однокласника. Цей випадок обурив i освітян. Для перевірки фактів була створена комісія, яка встановила, що вчитель дійсно застосував фізичну силу до учня. Тому в березні 2006 року Лушницького було звільнено з роботи, а в численних публікаціях преси стверджувалося, в тому числі очевидцями і колишніми випускниками гімназії, що історик-комуніст ( Лушницький був ще й депутатом Харківської міськради від КПУ) неодноразово застосовував фізичну силу до учнів і раніше.

Тепер житель Горбового Новгород-Сіверського району Микола Шевкун жартує: «На Кавказі крадуть наречених, а у нас у селі — женихів». Але ще сім місяців тому йому було не до жартів. Адже Миколу Михайловича викрали в повному розумінні цього слова. А організувала це викрадення жінка, яка, можливо, має гіпнотичні здібності.
Ця унікальна кримінальна справа дещо схожа на кінофільм «Кавказька полонянка», але навпаки. Не комедія, а трилер. Де замість студентки, комсомолки і просто красуні Ніни підстаркуватий сільський дядько Микола, замість товариша Саахова — «хазяйка», хвора немолода жінка, а замість веселих краєвидів сонячного Кавказу — багнюка і холод пізньої осені на українському Поліссі. І ще невеликий наліт таємничості, а можливо, навіть і містики. Не виключено, що героїня цієї публікації має на чоловіків незбагненний вплив. Ті, хто під нього потрапив, до цього часу так і не змогли пояснити, чому вони корилися «хазяйці».