Позавчора «Сокіл» мав реабілітуватися за останні невдалі поєдинки проти мінської «Юності». Київські уболівальники досі пам’ятають ту лютневу гру проти мінчан, коли гості принизили чемпіонів України з рахунком 2:9. Минулого тижня суперники зіграли два стартові поєдинки серії 1/2 фіналу екстраліги, і підсумок знову виявився невтішним: наші закинули лише двічі, тоді як пропустили загалом десять шайб. Позавчора рахунок теж не порадував, і «Сокіл» таки достроково припинив виступи на міжнародній арені. Але принаймні за грою наш чемпіон білоруському не поступався.

Команди прем’єр–ліги минулими вихідними неабияк потішили уболівальницьку аудиторію — у восьми поєдинках загалом назабивали 30 м’ячів. Особливо пощастило глядачам на стадіонах у Львові та Сімферополі, де воротарі по шість разів виймали м’ячі з сіток. У нинішньому чемпіонаті це наразі найрезультативніший тур.

Не встигли футболісти і глядачі потішитись якості футбольних газонів у першому турі чемпіонату після зимової перерви, як за тиждень враження підкоригувала нестійка березнева погода. У суботу й неділю вона щедро посипала українську землю снігом, ускладнивши роботу не тільки комунальникам, а й футболістам.

Погодний сюрприз не став єдиним і не найголовнішим у нашому футболі за минулі вихідні: київське «Динамо» заледве звело внічию гру в Маріуполі. І говорити слід не про втрату чемпіонами двох очок, а здобуття одного. За ганьбою «Динамо», яке врятувалося від першої в сезоні поразки лише за допомогою арбітра, крім Маріуполя та української телеаудиторії, спостерігали також глядачі каналів «НТВ–плюс Наш футбол» (Росія), Polsat Futbol (Польща), Boom Sport Two (Румунія) та Kuwait TV3 (Близький Схід і Північна Африка) — віднедавна наш чемпіонат став цікавим для багатьох любителів футболу в сусідніх і навіть далеких країнах.

Осічкою динамівців скористався «Шахтар», який не без проблем, але таки переграв земляків із «Металурга» і наздогнав киян у турнірній таблиці. «Гірники», щоправда, провели на один матч більше.

Для тих, хто більш–менш орієнтується в ситуації, в якій зараз перебуває український хокей, факт проведення в нашій країні чемпіонату світу викликає іронічну посмішку. Хай навіть це і юніорська першість, й учасники турніру представляють лише третій за силою дивізіон — ІІ–В, а український хокей, який відзначає своє сторіччя, більше переймається проблемами виживання. З іншого боку, сама подія є надзвичайно важливою: українські збірні давно вже не виступали на власному льоду в офіційних поєдинках, а не товариських міжнародних турнірів ми взагалі ще ніколи не організовували.

Попри те, що цей вид спорту шалено популярний у багатьох європейських країнах, зокрема скандинавських, і навіть сусідня Польща неабияк захопилася стрибками з трампліна після звитяг Адама Малиша, українські «літаючі лижники» точно не можуть поскаржитися на надмірну увагу з боку вболівальників чи преси. На Олімпіаді у Ванкувері виступ наших стрибунів із трампліна пройшов би непоміченим, якби не прикре падіння Віталія Шумбарця. Яке, на щастя, для хлопця обійшлося без значних наслідків.

Дочекавшись повернення нашої делегації з Канади, «УМ» розпитала одного зі старожилів команди стрибунів, 27–річного прикарпатця Володимира Бощука, про стан Шумбарця, власні враження від поїздки на Ігри та становище його виду спорту в Україні взагалі.

Коли в Сергія Бубки запитують, що йому найбільше запам’яталося в олімпійському Ванкувері, він відповідає: те, як прості канадці разом співали гімн після перемоги їхньої команди в хокейному турнірі. Такі перемоги, говорить президент Національного олімпійського комітету, неабияк консолідують націю.

Канадські змагання вже в минулому, а вчора наш провідний спортивний функціонер мусив виконати непросту місію: публічно підбити підсумки виступу української збірної на Олімпіаді. Виступу невдалого, адже найкращим результатом наших стало п’яте місце Андрія Дериземлі в біатлоні.

Якби кияни поступилися і в цьому поєдинку, столиці України, мабуть, довелося б забути про матчі з іноземними суперниками аж до осені. Адже після двох поразок «Хімволокну» в Броварах дві гостьові перемоги в Могильові виглядали б примарно. Але у вівторок гравці «Сокола» впродовж усього матчу домінували і заслужено зрівняли рахунок у серії до трьох перемог — 1:1. Шкода, що цю звитягу не побачило багато вболівальників: хоча «соколи» напередодні публічно просили про глядацьку підтримку, на трибунах «Терміналу» зібралося близько 700 любителів хокею. Щоправда, цього разу вони були гучнішими за гостей із Могильова, котрі задавали тон у понеділок.

Нарешті після зимової перерви українські вболівальники знову можуть спостерігати за вітчизняною елітною лігою. І радість від цього факту навряд чи переб’є навіть «весняна» якість футболу, який клуби продемонстрували на минулих вихідних. Тішить той факт, що команди грали на більш–менш хороших, як для цієї пори року, полях; на якість газону нарікали хіба тренери в Ужгороді. Схоже, українська прем’єр–ліга потроху починає більше відповідати своїй гучній назві.

Усе хороше колись закінчується: найпотужніша українська боксерська промоутерська компанія припинила існування. Утворена шляхом злиття дітища Вадима Бухкалова, National Box Promotion, та проекту братів Кличків, К2 Promotions, новоутворена К2 East Promotions за три роки існування досягла чимало. Вона організовувала поєдинки своїх підопічних в Україні та за її межами, багатьом допомогла пробитись до топ–десятки світового рейтингу, мріяла й про масштабнішу діяльність.

В історії вітчизняного зимового спорту часів незалежності небагато олімпійських нагород — так і лишається п’ять. Серед них завжди виділятиметься одна — 23 лютого 1994 року в норвезькому Ліллехаммері біатлоністка Валентина Цербе виграла «бронзу» у спринтерській гонці. Це була перша олімпійська медаль незалежної України.

Із того часу минуло 16 років. Авторка історичного результату вже 12 років живе поза біатлоном — у 1998–му вона завершила кар’єру. Кореспондент «УМ» зателефонував легенді українського спорту й дізнався подробиці її нинішнього активного громадського життя.