Напруга, викликана російською реакцією на розміщення елементів системи ПРО, так званого протиракетного щита, набуває гостроти. Останні заяви президента РФ Володимира Путіна про те, що у разі розташування елементів американської ПРО на Cтарому континенті Росія націлить свої ядерні боєголовки на Європу, занепокоїли не лише «винуватців» протистояння — Чехію та Польщу, а й усю європейську громадськість. Під загрозою опиняється не ефемерний «добробут», а безпека всієї Європи. Нагадаємо: у Чехії має розташуватися радіолокаційна база, а в Польщі — 10 установок протиракетного перехоплення, які, як стверджує Вашингтон, мали б берегти кордони Європи від «шальних» боєголовок з Ірану чи Північної Кореї.
Цими днями для підсумкових переговорів Прагу та Варшаву відвідує президент США Джордж Буш. Усім зрозуміло: «сердечне порозуміння» Заходу з Кремлем буде непростим.
Викласти польський погляд на цю дискусію ми попросили провідного експерта з питань оборони та безпеки Центру східних досліджень (Варшава) Анджея Вілька.

Днями у Польщі сталося справжнісіньке диво: колишній залізничник Ян Гжебський, котрий пролежав у комі без малого 20 років, повернувся до життя. Несподівано для всіх він спростував прогнози лікарів-песимістів, багатьох з яких, напевно, пережив. У свої 66 років пан Гжебський воістину подивився на світ іншими очима й побачив його зовсім іншим. «Польський пацієнт» найбільше здивувався тому, що його країна вже не комуністична, а «капіталістична», член ЄС і НАТО, а сам він, Ян Гжебський, має одинадцятеро онуків.

Днями Конституційний суд Польщі різко зменшив апетити шанувальників тотальної люстрації, яку значна частина суспільства називає «дикою». Відтак люстрація буде, але у максимально ліберальній формі. Відтепер у Польщі не проводитимуть «соціальних експериментів» над журналістами, науковцями приватних вузів та бізнесменами, а головним люстраційним об'єктом будуть державні службовці. Про численні перекоси в «люстраційній галузі» торочили майже всі опозиційні сили Польщі, від лібералів до посткомуністів, а також чимало моральних авторитетів, таких як Геремек чи Міхнік.

Право на проведення Євро-2012 стало для поляків подарунком долі не менш несподіваним і жаданим, ніж для українців. Пересічні вболівальники спочатку були сповнені скептицизму, хоча так само сподівалися на велике футбольне диво. Воно сталося — й країна захлинулася тріумфальними емоціями від «неполітичної» радості. Польська футбольна зірка Єжи Дудек навіть назвав перемогу в тендері третьою переломною подією в історії Польщі по Другій світовій війні. На думку «польського Шевченка», перемога у «битві за Євро-2012» за важливістю порівнянна з обранням Кароля Войтили Папою Римським і поваленням комунізму. Втім подальші роздуми над проблемами, з якими зустрінеться Польща, готуючись до чемпіонату, та усвідомлення тягаря відповідальності дещо остудили гарячі голови.

Завдяки контрманевру Володимира Путіна, як відомо, президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв проігнорував Краківський енергетичний саміт, і зустріч у давній польській столиці у форматі п’яти президентів різко «зменшила градус». Однак попри те, що угода щодо транспортування казахської нафти в обхід території Росії для нафтогону «Одеса—Броди—Гданськ» не була підписана, можна вважати, що саміт усе-таки вдався. «Розмови про енергетику» містять чітку політичну складову, тож зустріч супроводжував і момент геостратегічний: таки було пересунуто «політичну вісь» Центральної Європи на Кавказ — на Грузію та Азербайджан.

Офіційна Варшава планує остаточно вирішити питання комуністичних пам'ятників. І шукає хіба досконалішої правової форми. Фракція «Права і справедливості» пропонує спеціальний «декомунізаційний» закон; у свою чергу, Міністерство культури прагне «дипломатичнішого» розв'язання. Щоправда, в обох версіях жодних суперечок щодо необхідності усунення комуністичних «сувенірів» немає. Загалом суть запроваджуваної «чистки» можна охарактеризувати так: «мир — солдатським могилам, війна — символам комуністичного панування».

Лави противників польської люстрації несподівано поповнив один із найавторитетніших політиків, екс-міністр закордонних справ і нинішній депутат Європарламенту Броніслав Геремек. Цей шанований в усьому світі політик, що стояв біля витоків «Солідарності» і був одним із учасників «круглого столу» 1989 року, під час якого комуністи обговорювали умови передачі влади демократичній опозиції, категорично відмовився складати люстраційну заяву. Згідно з новим законом Польщі, цю процедуру мають пройти усі державні чиновиники відповідного рангу, а також євродепутати. Незважаючи на це, Геремек, єдиний з євродепутатів від Польщі, категорично відмовився від повторної перевірки на предмет співпраці з комуністичними спецслужбами. На думку Броніслава Геремека, позбавити його мандата неможливо, адже три роки тому, подаючи необхідні документи для висунення в євродепутати, він уже складав люстраційну декларацію. Але, за оновленим законом, неподання декларації до 19 квітня автоматично означатиме припинення депутатства. Щоправда, цей закон оскаржено у Конституційному суді Польщі.

У ці дні Україна і Польща вшановуватимуть спільну трагедію — 60-річчя масового переселення українців Польщі, більш відомого як акція «Вісла». Цей антиукраїнський злочин, скоєний у 1947 році в межах комуністичної стратегії «поділяй і володарюй», завдав найдошкульнішого удару громаді українців у Польщі, розпорошивши «недовивезених» українців по цілій країні.
Цієї суботи та неділі до Перемишля, столиці «депортованого регіону», з'їдуться десятки тисяч українців з обох боків кордону, аби вшанувати пам'ять невинно постраждалих.
А вчора спецiально з цiєю метою Президент України Вiктор Ющенко вiдвiдав Варшаву й разом зi своїм польським колегою Лехом Качинським узяв участь в Екуменiчнiй молитвi. Того ж вечора Вiктор Ющенко вiдвiдав ще один жалобний захiд, уже у Львовi, — вечiр-реквiєм в Оперному театрi.
Трагічними були повоєнні долі не лише українців — комуністи за принципом «колективної відповідальності» депортували сотні тисяч поляків, татар, чеченців. За наказом Кремля перекроювали кордони, калічили долі мільйонів невинних, а головне, було досягнуто найгіршого — надовго вдалося пересварити цілі народи. Адже «наукову» літературу та навчальні курси для шкіл упродовж 50 років писали «бійці головного ідеологічного фронту» — придворні історики. І українці, і поляки добре пам'ятають про кривди, заподіяні їм, сором'язливо замовчуючи про зло, скоєне сусідами. Але помалу громадськість обох країн доростає до усвідомлення того, що трагедія українців Польщі і поляків України є спільною бідою, котру необхідно спільно ж і розв'язувати, незважаючи на привиди минулого та споконвічні взаємні образи. Допомогти читачам «УМ» розібратися у непростій історичній драмі погодився польський історик із кришталевою науковою репутацією, співробітник Польської академії наук доктор Гжегож Мотика.

Позавчора зранку екс-міністр Барбара Бліда вистрелила собі в серце в той час, як у її будинку співробітники спецслужб з Агентства внутрішньої безпеки (АБВ) проводили обшук. Загибла належала до польських посткомуністичних еліт, звинувачуваних у численних махінаціях, за розслідування котрих зараз активно взялися прокуратура та спецслужби. Бліда впродовж 1989—2005 репрезентувала Союз лівих демократів у Сеймі від Сілезії, «польського Донбасу», а у 90-х була міністром будівництва у трьох посткомуністичних урядах. Водночас iз парламентською діяльністю вона вела бізнес, користуючись, за чутками, своїм політичним становищем для надання лобістських послуг. Свого часу її називали «залізною леді» та «єдиним справжнім чоловіком в урядах Вальдемара Павляка та Юзефа Олекси».

Провально, попри всі оптимістичні прогнози та урядові «сигнали», закінчилася спроба залагодити російсько-польську «м'ясну війну». Переговори провадили єврокомісар Маркос Кипріану та міністр сільського господарства РФ Олексій Гордєєв. Ембарго на ввезення польського м'яса до Росії діє вже близько 16 місяців. Ці санкції мали виразний політичний підтекст і спричинили до поглиблення кризи у стосунках між Росією та Польщею, яка розпочалася незабаром після Помаранчевої революції. У відповідь Польща заблокувала підписання нової угоди про партнерство між Росією та ЄС. І так виглядає, що брак порозуміння у справі імпорту польського м'яса впливатиме і на перебіг саміту Росія—ЄС, запланованого на 18 травня. Тож нинішня чергова спроба порозумітися виявилася марною, незважаючи на те, що Варшаві вдалося довести, що «погане» м'ясо було не лише польського виробництва, а й транспортувалося до Росії навіть не через польський кордон.