Популярна ведуча наполягає назвати цей телепродукт не ток-шоу, а конфлікт-шоу. Як завжди, під новий проект, зібралася свіженька команда — збірна з різних українських телеканалів — і після творчих потуг накреслила «Лінію конфлікту». Маша каже, що в шоу дотримано всіх чинників для створення якісного телепродукту: міцна редакторська група, пошукова служба. Адже у програмі ставка робитиметься не просто на гостей, а на гостей неординарних, публічних і, головне, цікавих.
— А сценаристи і продюсери всі наші геніальні плани матеріалiзуватимуть, – продовжує Фро.

Інтернет-конференція тривала майже дві години і точилася, звісно ж, навколо заданої теми: закриття програми «Подвійний доказ». Вахтанг переконаний, що закрити програму з рейтингом близько 5% і часткою аудиторії майже 20% — це зарізати курку, яка несе золоті яйця.
— Справжніх причин закриття програми є кілька, — вважає Вахтанг. — Це те, що ми «не контрольовані», а це перед початком виборчої кампанії надто небезпечно, і що ми мали намір і далі порушувати гострі теми — наприклад, порівняти «прозорість» бізнесу Петра Порошенка та Юлії Тимошенко чи з'ясувати, чому Генпрокуратура та СБУ не звітують перед суспільством про наслідки розслідування отруєння Ющенка.

Саме от так, дотепно: Nekrasivyh .net, — пишеться адреса сайту новітньої мильної опери, якою дбайливо взявся обгодовувати вітчизняного глядача «найукраїнськіший» канал «Студія «1+1».

Психологи стверджують, що передозування подібною телепродукцією масового споживання дорівнює психотропній зброї. Вплив серійних життєвих симулякрів призводить до екзистенційної дезорієнтації телеглядачів. Простіше кажучи, серіал вони сприймають за справжнє життя, а все, що відбувається поза «ящиком», — за недолугу та скороминущу вигадку невидимого і невідомого сценариста.

Згідно з концепцією Національної телекомпанії, презентованої днями віце-президентом НТКУ Андрієм Шевченком, повноцінне Громадське телебачення з'явиться в Україні через 3 роки.
Суспільне мовлення включатиме чотири канали. Це «Перший канал» — як головний сімейний канал країни. «Другий канал» — культурно-освітній — має стати спільним проектом Національної телекомпанії з обласними телекомпаніями.

Минув лише тиждень від неперевершеного загальнонаціонального телевізійного політ-шоу, викликаного відставкою уряду, а вже деякі журналісти, телевізійні експерти та й пересічні телеглядачі відчули знайомий до болю запах «темників», оціночних коментарів та решти «гикавок» і «відрижок» минулої епохи. Можливо, всі ці відчуття декому видадуться дещо перебільшеними. Але, як то кажуть, раз обпечешся, на холодне дмухатимеш.

Вітчизняний глядач не міг не помітити, що новий сезон «Cтудії «1+1» давно вже вийшов на старт, вкотре скинувши на наші голови вал «братніх» мильних опер зі звичним уже душком. «Орденоносний» Піховшек на пару з надто лояльною і жалісливою генпродюсеркою Ольгою Герасим'юк так само «пішли на нас», щоб позбавити різних табу. Не видно лише «Подвійного доказу» з Вахтангом Кіпіані та Анатолієм Борсюком. Мусимо розчарувати шановних глядачів: ця програма якщо й лишиться на «плюсах», то вестимуть її вже, напевно, інші люди.

Учора стара («достецьківська») гвардія НТКУ провела відкриту профспілкову конференцію з полум'яними виступами і звинуваченнями Тараса Стецьківа у начебто розвалі телекомпанії. На конференції планувалося висунути свою кандидатуру на посаду президента Національної телекомпанії.

Популярний телеведучий та кіноактор Юрій Горбунов оселився на каналі СТБ із новим ток-шоу «Питання для чемпіонів». Шоу виготовляє студія «Пілот», ліцензію куплено у французів поки що на сезон. «Іноді є доцільність продовжувати ліцензію, іноді немає», — ділиться своїми міркуваннями людина, яка кілька років тому справно і бадьоро щоранку будила українських телеглядачів. Наша коротенька розмова відбувалася на літньому майданчику одного з доволі «жирнявих» ресторанів Києва і спершу дещо скидалася на пінг-понг поганими ракетками на якісному фірмовому тенісному столі. З останніх інтерв'ю з паном Юрієм у вітчизняній пресі я збагнула, що колеги-журналісти привчили актора переважно до запитань на кшталт: де ви їсте і в яких бутіках одягаєтеся? Тому початок розмови новоспечений екзаменатор чемпіонів сприйняв трохи насторожено. Хоча, хтозна, може мені здалося. Адже, незважаючи на те, що на деякі мої запитання Юра відповідав по-одеськи, тими ж таки запитаннями, його очі іскрилися характерними горбуновськими бісиками. Та хай там що, приємно знову бачити Юру по «ящику». Тож знайомтеся з новим амплуа актора Горбунова.

«До парламентських виборів 2006 року в Україні не буде громадського телебачення. Що буде з проривом Першого національного?» — так «5-й канал» анонсував у вівторок сюжет про черговi апломби президента НТКУ Тараса Стецьківа.

З нагоди 14-ї річниці незалежності України звання заслужених артистів, журналістів та інших «носіїв передового досвіду» отримали близько 800 осіб. Мислячих людей це рекордне число жодним чином не тішить, радше — спантеличує. Першою ластівкою непокори старим «датським» традиціям державних нагород стала публікація Дмитра Лиховія в «Українській правді» «Чому я не хочу бути заслуженим». «Але для чого ця поза? — справедливо поцікавиться читач. — Невже влада не попереджала достойників про намір ощасливити їх державними відзнаками?». В цьому, власне, і заковика. Очевидно, що чиновникам із Комісії державних нагород та геральдики просто забракло часу бодай телефонічно поцікавитися у майже восьми сотень претендентів на звання та медалі їхнім ставленням до «доброї волі» влади. Проте декого таки попереджали, але врахували думки майбутніх щасливчиків чомусь вибірково.