Найжаданішого подарунка на свій день народження, який припав на вчора, Юрій Луценко так і не дочекався. І, судячи з усього, відзначити своє 43–річчя із фракцією лідерові блоку «Наша Україна — Народна самооборона» також не вдасться, адже вранці Луценко пообіцяв, що святкуватимуть лише після того, як оберуть Прем’єр–міністра. Через якихось чотири години стало відомо, що раніше вівторка цього чекати марно. Але й вівторок — це ще вилами по воді писано...

У Дніпропетровському апеляційному суді днями почався судовий процес у кримінальній справі пологівського маніяка Сергія Ткача, затриманого ще влітку 2005 року. У суді, що триватиме щонайменше півроку, розглянуть 40 злочинів, 29 із них — убивства. Загалом Ткач зізнався у 70 вбивствах, але решта — ще готується слідством, адже постійно виникають нові факти. За ці злочини безневинно засудили дев’ятьох людей. На суд з’їхалися родичі жертв злочинця і ті, кому пощастило залишитися в живих.

Слідче управління СБУ порушило кримінальну справу за фактом привласнення бюджетних коштів посадовими особами Міністерства транспорту і зв’язку. За словами речниці СБУ Марини Остапенко, кримінальна справа була порушена за частиною 5 статті 191 Кримінального Кодексу (привласнення коштів в особливо великих розмірах), що передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із «конфіскацією» права обіймати керівні посади три роки.

Сорокарічного чоловіка підозрюють у скоєнні щонайменше чотирьох подвійних (!) зґвалтувань і трьох замахів на зґвалтування. Чи є він тим самим серійним ґвалтівником–«рахувальником», який уже впродовж кількох років скоює напади на дівчат та жінок обласного центру, при цьому рахує своїх жертв, встановлює слідство.

14 грудня 1825 року на Сенатській площі в Петербурзі, коли на престол мав зійти Микола I, розпочалося повстання декабристів. Того дня на площу прийшли майже три тисячі солдатів та матросів, очолювані тридцятьма офіцерамидекабристами. Імператор ще за два тижні знав про підготовку заколоту. Втім, спочатку він справді розгубився.
До повстання на Сенатській площі декабристи старанно готувалися ще з 1821 року, коли в Україні було створене Південне товариство. Велася така підготовка і в тихому та мальовничому містечку на Черкащині — Кам’янці. Тут розташовувалася центральна садиба Катерини Давидової, матері декабриста Василя Давидова, який був одним із керівників Кам’янської управи.

Мене завжди бентежили в буржуазних кав’ярнях чи затишних ресторанчиках красиві коричневі кубики в цукорниці поруч із білим рафінадом. Вони так гламурно виглядають на тлі білосніжної порцеляни! Що ж таке коричневий цукор і навіщо ним випробовують нашу свободу вибору в закладах громадського харчування? На ці запитання «Гаманець» почав шукати відповідь у фахівців.

Декілька століть тому тростинний цукор був одним із найдорожчих продуктів. Вважалось, що його споживання – ознака заможності та високого статусу. Можливо, саме тому дочки російських купців штучно «чорнили» собі зуби, аби створити ілюзію, ніби емаль псувалася від солодощів. Іншим нововведенням, але цього разу вже в Англії, було застосування цукру замість зубного порошку. Але цей експеримент не був вдалим, адже британські багатії, які ретельно втирали цукор у зуби, сильно страждали від карієсу. Таким чином, замінити спеціальний зубний порошок «солодка розкіш» так і не змогла.

Попри те, що 19 грудня Аліссі Джейн Мілано «стукне» вже 35, для мільйонів її прихильників в усьому світі ця красива й безпосередня дівчина досі залишається юною Фібі — наймолодшою із сестер Галлівел. Саме роль у серіалі «Всі жінки — відьми» (у буквальному перекладі з англійської — «Зачакловані») зробила її знаменитою, хоча актриса засвітилася і в багатьох інших теле– та кінопроектах. Власне, Алісса почала зніматися в семирічному віці й відтоді більше нічим іншим на життя не заробляла. «Якось я збагнула, що нічого не вмію робити — навіть каву нормально не зварю!» — зізнається актриса.

Тричі лауреат «Оскара» Джек Ніколсон у Голлівуді відомий не лише як геніальний актор, а і як вельми талановитий коханець. За свої 70 Ніколсон мав, мабуть, більше жінок, ніж усі молоді донжуани «фабрики мрій» разом узяті.