Українська суперліга, схоже, перестає бути для вітчизняних грандів прохідним трампліном для потрапляння «на Європу». Дедалі частіше вони отримують у національній першості не просто гідний спротив, а навіть зазнають поразок. Стається це внаслідок підсилення клубів–суперників — переважно за рахунок легіонерів, але інколи знаходяться і внутрішні резерви. Особливо в нинішньому сезоні дістається «Азовмашу». Чемпіон країни позавчора у Львові зазнав уже третьої поразки. Причому маріупольський інтернаціонал програв три десятихвилинки, перемігши лише в одній. У складі «Політехніки», крім досвідчених Зубрицького й Гуртового, більше десяти очок набрали ще троє гравців — Кузьмін, Голубєв та Улянко. Хоча гості виграли підбирання під щитами, колектив Валентина Вороніна значно краще виглядав у триочкових кидках: процент реалізації — 58 проти 12! Не допомогла «Азовмашу» й поява у складі після тривалого відновлення Сергія Ліщука. За 28 хвилин гравець збірної України набрав лише два очки.

«Українці не відали, що таке люлька й тютюн, аж поки російський цар Петро Перший не завіз це в Україну», — можна «дізнатися» сьогодні з популярних російських книжок і телесеріалів. Петро Перший правив у Московії з 1689 року, а «вікно в Європу» прорубав аж після 1710–го. Чи справді так? Он Мамая все із люлькою малювали. Хоча обізнані люди зауважать, що народна картина «Козак Мамай» датується десь другою половиною XVIII століття. Та ще ж був гетьман «Сагайдачний, що проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний». А Петро Сагайдачний мав люльку ще на початку XVII cтоліття, адже загинув у битві під Хотином у 1621 році. Та, може, пісня створена пізніше?..

Вірменський кафедральний собор у Львові, занесений у реєстр світової культурної спадщини ЮНЕСКО, є одним із небагатьох уцілілих (після численних війн та революцій) будівель міста, що «пам’ятає» останніх галицьких руських князів, козацьких гетьманів, великих українських письменників та політичних діячів. Саме кафедральному собору зобов’язаний своєю знаменитістю львівський художник Генрік Розен (1891—1982). Дотепер неясно, чому в 1927 році ієрархи вірменської церкви запросили саме його розписати внутрішні стіни вірменського кафедрального собору. Адже тоді у Львові перебувало чимало іменитих митців.

У Брітні Спірз — серйозні проблеми із психікою. І якщо раніше її батьки та найпалкіші прихильники відмовлялися в це вірити, то після подій, що трапилися 3 січня, сумніви відпали й у них. Того дня колишня поп–принцеса стала в американській пресі найпершою зіркою не лише світської, а й кримінальної хроніки.

Цієї неділі у США мало б відбутися вручення «Золотих глобусів» — другої за вагою (після «Оскара») кінематографічної премії, засновником якої є Голлівудська федерація іноземної преси. Але на початку тижня ця структура офіційно оголосила про скасування урочистої церемонії роздачі своїх нагород. Як повідомляє агенція AFP, володарів премії просто назвуть на скромній прес–конференції. Це — ще один наслідок масштабного страйку Гільдії сценаристів, який почався в листопаді минулого року й завдав дуже серйозного удару по американській кіноіндустрії.

Знаменитий американський дизайнер і критик Містер Блеквелл оприлюднив свій щорічний — уже 48–й — перелік «найгірше одягнутих знаменитостей». Як повідомляє агенція «Ассошіейтед пресс», цього разу перше місце дісталося «Пош спайс» — Вікторії Бекхем. «Стиль повністю забуто: міні–спідниці, котрі щільно прилипають до тіла, одна потворніша за іншу — ось її родзинка (англійською мовою — «спайс». — Ред.)», — так Містер Блеквелл прокоментував вбрання англійської співачки, котра нещодавно переїхала до США разом із чоловіком, футболістом Девідом Бекхемом.

Рівно чотири роки тому відома австралійська співачка Наталі Імбрулья зробила своєму коханому, фронтменові групи Silverchair Деніелу Джонсу, найкращий подарунок «під ялинку»: в новорічну ніч вийшла за нього заміж. Про те, що їхній шлюб розпався, Імбрулья, за іронією долі, теж оголосила під час новорічних канікул. Правда, не 1–го, а 4 січня 2008–го — очевидно, щоб не псувати свято ні собі, ні прихильникам.

...Знадвору через запітнілі вікна проглядається незвична тиснява у святошинському відділенні Ощадбанку в Києві. Це вкладники хочуть повернути знецінені радянські гроші. У кожного в руках паспорт, ощадна книжка та довідка про присвоєння ідентифікаційного коду. Працівники банку, вбачаючи такий ажіотаж, переконують: зареєструють усіх, адже час видачі виплат необмежений. Та черги вкладників формуються задовго до відкриття відділення. Кожен поспішає бути першим.